Олександр Токар

Весна ще ніжно розчісує кучері травня, ще тонко пахнуть калина і глід, а в темній  діброві ще можна побачити цілі отари конвалій, одначе в природі вже з’явились медові аромати красного літечка. Уже цвіте біла акація, викидає жовті китички липа.

Саме цієї пори ми, зграйка хлоп’ят, біжимо пругкою дорогою через луки до невеликого лісочка на березі річки Оріль. Чим ближче до лісу, тим густіший запах шипшини, яка цвіте у затінку берестків і кленів. Вона мені завжди нагадує: літо на порозі. У неї густий, хмільний запах, від якого не паморочиться, а навпаки, світліє голова, і в серце вливається якась незбагненна радість.

Цієї пори сягає апогею сезон тиші. У гніздечках птахів, у лігвах звірів з’являються на світ брати наші менші. Тож усім нам треба бути терплячими у своєму ставленні до навколишнього середовища, почувати себе у природі, як у Храмі, уміло поєднувати чисті помисли й чесні діяння.

І ще хочу сказати вам: слухайте солов’їв, бо вже недалеко той час, коли ця пташина стихне, припинить свої нічні концерти. В ці дні ячмінь викидає колос, і соловейко замовкає. Не тому, що голос у цього птаха пропав, а тому, що в нього з’явилось потомство, яке треба годувати з ранкової до вечірньої зорі. Тож не до співу. Слухаючи солов’я, перевірте ось таку прикмету: ”Соловей співав усю ніч – буде гожим день”. Гарного вам дня, шановні.