Зелені свята і Зелена неділя

Через п’ятдесят днів по Великодню православний люд святкує Трійцю, Троєцькі святки.

Напередодні свята я ходив до лісу, ну не ліс це, а так собі – лісок, діброва, де ростуть дуби, берестки, дика груша. Листя на деревах густе, соковите, зелене, гілочки берези витанцьовують на вітрі якийсь дивний танок. Уся діброва повна співу і щебету пташок. І раптом у цей гомін вривається солов’їна мелодія. На мить замовкають всі птахи, ніби збентежені співом соловейка. А потім уже разом продовжують концерт.

Наслухавшись пташиних хорів, починаю ламати гілочки чагарнику, рвати пахучу травицю. Потім виходжу на луки, де якийсь чоловік пасе корову й косить сіно. Луки цієї пори дуже гарні. Вони білі від ромашкового квіту, рослинність тут свіжа, барвиста, ароматна й медоносна. Гудуть бджоли, що прилетіли сюди із ближнього села, де є не одна пасіка. Підходжу до косаря, вітаюсь.

– Оце, каже, кошу траву на долівку. Він мантачить косу і продовжує покіс. Певне, коса натрапила на кущ м’яти, бо в лице війнуло холодком, різко запахло м’ятою, аж подих перехопило. Біля озерця кілька молодиць та жінок рвуть у мішки лепеху. Треба ж підлогу притрусити на свято. Вони вже побували у діброві, наламали галузок кленів, берестків, щоб прикрасити кутки в хаті, обтикати зіллям столи, вікна, ікони. У багатьох дворах заквітчують стежки, що ведуть від воріт до хати, роблять так звану глетчату алею. Завжди цього дня наша хата нагадує живий куточок природи.

Вона пахне м’ятою, полином, чебрецем і материнкою. І такий спокій у природі, в душі людини, що хочеться обняти весь світ, попросити пробачення у тих, кого, може, ненароком скривдив. До речі, в Карпатах я чув про звичай просити пробачення в клечальну суботу. Так роблять старші над меншими й навпаки. Такий прекрасний звичай міг народитись лише серед добрих людей.

Тож зі святом, люди добрі, зі святою Трійцею.

Відповісти


Warning: Undefined variable $user_ID in /home/otokar/web/otokar.com.ua/public_html/wp-content/themes/toonewsy/comments.php on line 39