Будь добрим, як хліб
Вертаю з відрядження й помічаю: там, де наша польова дорога сходиться з велелюдною трасою, в тіні дерев припарковано старенький уазик з відкритим заднім бортом. Кузов застелений вишитою скатертиною, на якій ціла гора паляниць. Літній дядечко, вельми охайний, торгує хлібом.
– Беріть,- каже продавець,- свіжий, щойно вийняли з печі.
А я ще раніше здогадався, почувши, як гарно, по-сільському пахне хліб. Дядько подає окрайчик паляниці: “Куштуйте. – ще й попереджає: Печений на хмелеві”.
-А що йому додає кислинки? – питаю чоловіка.
-Це він на сироватці учиняний, тому й кислить трохи…
Купуємо кілька хлібин, бо це такий гостинець, що хоч свататися з ним, хоч на весілля йди. Та й сусіди, побачивши на столі незвичний для міської людини буханець, з непідробним інтересом питають, звідки такий хліб. І кожного ж треба пригостити.
Здавна кажуть: хліб усьому голова. Хліб – це той продукт, який ніколи не набридає, на хлібові росте людина. За старовинним українським звичаєм на знак поваги до того, кого стрічають, підносять хліб-сіль. Або на весіллі з хати виходять батько й мати, зустрічають молодих хлібом, ведуть до хати… Бувало, йдуть вулицею весільчани з молодою і молодим, а парубки поставлять посеред дороги стіл з хлібиною.
Великим гріхом і поганою прикметою було обійти стіл, не давши якогось викупу: грошей чи пляшки горілки. Якщо молоді обминуть хліб, не буде в них щасливого подружнього життя. На одному з весіль я записав побажання молодому від його бабусі: “Щоб ти був мов золото ясний, наче весна, красний, мов хліб – добрий”.
Який же глибокий зміст цього побажання. Бути добрим, як хліб, – це значить, бути потрібним, необхідним людям, як хліб.