Олександр Токар

Дев’ятого березня свято знайдення голови Івана Хрестителя, або як його називають, “обертіння”. Кажуть, що з цього дня птахи обертаються з вирію.

Я помітив, що найпершими прилітають жайворонки. Ще й сніг, буває, не розтав, і крига на річці та озерах плаває, а ця маленька пташина вже вдома, у рідному степу. Коли його питають: чому так рано прилетів, він відповідає: “Ой, я тії сніженьки крильцями розжену, ой, я тії криженьки ніжками потопчу”. Дід Заливаха, мій сусід, який знав силу-силенну прикмет, побачивши високо чи низько летять жайворонки, зауважував: якщо високо, то це вони летять до бога молотить, значить, буде врожай на хліб, а якщо низько вертають з вирію, то це вони ціп загубили по дорозі, отож нічого буде молотити, буде неврожай.

Цієї пори вертають до рідних озер і на заплави річок дикі гуси. Вертають вони табунами, нічної пори, щось гомонять між собою у високості. Я довго не вірив, що птиця летить ночами, аж поки сам не почув якось нічної пори голоси диких гусей.  І дикі качки – крякви, чирки – летять великими табунами високо над землею, де ще біліють сніги. А вже як розтане крига в річках, як розіллються води на чотири броди, тоді качки летять низько, з криком сідають на річки та озера.

Ранньої весни поспішає до рідного гнізда й чорногуз. Свого часу я розповідав про цього красивого птаха, і ось одержую листа від слухача. Він пише: чому ви чорногуза називаєте бузьком? У нас, каже, на Півдні, цього птаха так не називають. Хочу нагадати, що в різних місцевостях України чорногуз має  різні назви: бусел, бузько, бусель, боцюн, лелека. У нас, на Придніпров’ї, він – лелека. Старі чорногузи дуже розумні птахи, сміливі. Це молоді – полохливі і насторожені.

За народним віруванням господарство, в якому лелеки звели своє гніздо, є щасливим. Чорногуз, кажуть, хату від вогню береже.