Олександр Токар

Сьогодні Мелатія. Він проводжає зиму і зустрічає весну. Примічають: якщо на Мелатія погожий день, то й літо буде гарне, але морози ще триватимуть.

З Мелатія все частіше спостерігаю картину: на верхів’ях яблунь і груш у садку біля хати мирно і тихо сидять зграї птахів. Так поводяться вони перед потеплінням. А коли галки здіймають несамовитий крик, а горобці дружно цвірінчать – це на відлигу, тобто теж на потепління. Або ще кажуть:”Голуби воркують – тепло віщують”.

Отже в природі після Мелатія все більше ознак приходу весни. Українці в своїх казках створили чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Але весна за народним календарем починається не тоді, як Мелатій проведе лютого в дорогу. Мій незабутній земляк дідусь Дмитро Заливаха казав:”Весна починається тоді, коли пташка-вівсянка засвище свою пісню ”Кидай сани, бери віз”, а щука хвостом кригу на річці розіб’є”. Вівсянка – невеличка сіра пташина з рожевим черевцем. Зимує в Україні. Відчувши перше весняне тепло, починає співати.

Вчені-фенологи будують свої спостереження на рослинах. Згідно з їх наукою, рання весна приходить у третій декаді квітня, а справжня весна – 10-го травня.

Та все ж мине трохи часу після Мелатія, і ми будемо стрічати птахів з вирію. Потім, як зазначають дослідники народних традицій, дівчата поведуть хороводи, оживе вулиця сільської молоді, настануть травнені свята, прийде зелений тиждень – усе це українська весна, голос предків, дорога поезія нашої Батьківщини.