Олександр Токар

Куди б не поспішав я червневого ранку: на луки до косарів, чи корову гнав до череди, а чи купатись на річку йшов, завжди спинюсь біля двору тітоньки Ганни. З її палісадника від шипшинового куща віяло тонким ароматом. Траплялись і дні, коли шипшина пахла так густо і хмільно, що аж дух забиває. Питаю Ганну: “Чому це вона сьогодні така ароматна?”

– А ти запам’ятай, -научає жінка: шипшина так пахне на вітер.

В різних куточках нашого села побачиш червону шипшину. Ці невибагливі до грунтів кущі здебільшого ростуть на пустирищах. Косогори в глинищу, береги річечки Кривець поросли густими кущами шипшини. Багато її на луках, біля діброви.

Справді, шипшина – це дикоростуча троянда, з простими квіточками. До неї прищепляють вічко троянди і з цього вічка виростає розкішний кущ троянди, який не боїться ні морозів, ані спеки, квітне довго, і в жаркий літній день над селом стоять задушливі пахощі. Шипшина не така розкішна як троянда, та коли вона цвіте, від того квіту над селом стоять задушливі пахощі.

Звичайно, в цю пору не тільки шипшина пахне, але й трави, і квіти з луків та палісадників. І все ж я завжди вгадаю тонкий аромат шипшини. Одцвітає вона швидко, і невздовзі на місці квіточок з’являються зелені бубки, які восени знову палають червоним вогнем. Плоди шипшини дуже корисні для здоров’я і тому люди готують з них узвари, настойки, навіть вином шипшиновим пригощали мене знайомі. А поки що цвіте шипшина, рум’янить щоки червню, пахне літом, і медом, і молодим вином.