Олександр Токар

Сімнадцятого грудня за православним календарем день святої Варвари. Його святкують жінки та дівчата, а обрядодії цього дня веселі й цікаві для молоді.

Щоразу на Варвару студентки нашого філологічного факультету запрошували однокурсників на вареники. Збирались ми прямо на кухні гуртожитку із жартами та сміхом і смакували ними. Вареники були з сиром, картоплею, капустою.

Але поміж них були кілька вареників, заправлених борошном. Їх називають перхунами, і того з хлопців, кому випаде з’їсти цей вареник, незлобливо називали перхуном. Прізвисько, звичайно, швидко забувається. Якось втрапив такий вареник і мені, але я з’їв його обережно і не закашлявся, бо ж не хотілось, щоб дражнили перхуном.

Мені більш приємна інша обрядодія на Варвару. Цього дня дівчата, які мріяли вийти заміж, таємно ламають у чужому садку гілочки вишні і ставлять у воду. Якщо галузка оживала й зацвітала через три тижні, тобто на Різдво Христове, то це означало, що дівчина незабаром одружиться. Ми, хлопці, теж ставили гілочку в глечик з водою і чекали, поки вишенька вкриється білим цвітом.

Уявляєте: надворі мороз, шибки у вікнах помережені візерунками, а в хаті тепло, сім’я за вечерею, а на столі розквітле деревце вишні. Як нагадування про майбутню весну, яка хоч і далеко, але обов’язково прийде. Бо ж про саму Варвару кажуть, що вона кусок ночі увірвала, а дня приточила на макове зерня. День ще й не більшає, це станеться двадцять п’ятого грудня, на Спиридона, але саме про Варвару кажуть, що вона вкорочує довгу зимову ніч.

Варто запам’ятати хоча б деякі прикмети, що стосуються сьогоднішнього ранку. Погляньте у вікно: якщо на деревах іній, буде врожай на фрукти.

А ще такі прикмети: горобці збираються зграйками на деревах і голосно цвірінчать – на теплу зиму.

Якщо небо цієї ночі в зорях – чекайте холодної зими, якщо воно тьмяне – на тепло. Нарешті, старайтесь не заспати сьогодні, бо хто заспить на Варвару, буде сонливим увесь рік.