Олександр Токар

Люблю і чекаю свята другої Пречисти – різдва Богородиці. Бо саме цієї пори набирає червоного кольору калина. І тоді біля нашої хати горить-палає розкішний кущ, і вже ані дівчина, ані парубок, що мають одружуватись, не минають маминого двору, заходять з проханням: “Ви ж, тітко Маріє, не забудьте нас, збережіть до весілля нашого кілька червоних кетягів”.

Весілля починаються трохи пізніше, з Покрови, а зараз, на другу Пречисту, засилають сватів. Тому й кажуть: “Прийшла Пречиста – на сватів нечиста”. Але ж будемо справедливі: сватів веде до хати молодої дівчини любов парубка, який хоче поєднати з дівчиною свою долю.

Свати йдуть з хлібом, і не доведи, Боже, щоб дівчина відмовилась від святого хліба. Звичайно, і таке траплялось, що свати верталися з гарбузами, але дуже рідко, бо перед тим, як засилати сватів, молодята домовляються між собою про згоду стати на рушник.

Але повернемось до другої Пречисти. Цього дня багато клопотів у наших пасічників. Настав останній строк утеплювати бджолині вулики. А вівчарі вдруге стрижуть овець. Дехто робить це раніше, аби до зими мала худоба увійшла з густим теплим руном.

Як і про кожне свято, про Пречисту люди склали багато прислів’їв та приказок: “Прийшла перша Пречиста – одягла природа намисто”, “Прийшла друга Пречиста – взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста – стала діброва безлиста”.

Це так, але ж не забувайте про калину, що вогнем палає біля хати. І вже скоро дзвенітимуть у селі весілля, а на столах красуватимуться червоні грона калини, символізуючи чистоту нареченої і любов молодих сердець.