Олександр Токар

Кілька днів на рік православний календар пошановує Пресвяту Богородицю Марію, матір Ісуса Христа. Ці свята іменують Пречистою. Так, двадцять восьмого серпня – Успення Пресвятої Богородиці, або перша Пречиста, вона, кажуть, жито засіває, друга Пречиста дощем поливає, а третя – снігом покриває.

Це свято – дуже колоритне. Скрізь уже зібрано й обмолочено хліб, а тепер починається осіння сівба. ЇЇ початок, як і прихід жнив, така ж хвилююча, радісна обрядодія. З обжинкових колосків, з пшеничних віночків виминають зерно і, розсіваючи його, примовляють: “Роди, Боже, і благослови!”.

Багато з вас чули таку приповідку: “Прийшла перша Пречиста – стала дівка речиста”. Бо менше в неї роботи після гарячого літа, отож вона й виговорюється. А матері, поглядаючи на своїх доньок, що так підросли за літо, вже загадують їм майбутнє. Після Успення Пресвятої Богородиці батьки, що мають дорослих дітей, починають готуватись до їх весіль.

Тим часом у садках збирають урожай яблук та груш. Залишаються тільки пізні сорти. Йдучи від яблуні до яблуні, рвучи плоди, дівчата й жінки співають:

Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов.
– Спасику-братику, віддай мені мішочок,
Не буду ходити у твій садочок.

А завтра уже третій Спас, або післясвято Успення. Ластівки уже приготувались до вирію. Якщо побачите, що й журавлі знялись на крило, то це віщує ранню зиму.

Отже, спливло літо. Ніби дорогу перейшов – так швидко воно промайнуло, пішло за дальні горизонти, в далекі чужі краї. А ми залишаємось і чекатимемо його, часто повторюючи подумки: “Повертай же, літечко, повертай…”