Кузьма сонце кує (14 липня)
За православним календарем чотирнадцятого липня свято Кузьми і Дем’яна. Кажуть: “Кузьма і Дем’ян згубили жупан”, тобто починалась літня спека, бо ж за старим календарем це полудень літа.
На небі ані хмаринки, і спека пекельна. А я, малий водонос, йду стернею назустріч лобогрійці. Побачивши мене, жниварі зупиняють волів, я наливаю їм повен кухоль води. Дядько Порфирій Майстренко, випивши криничну прохолоду, витирає спітніле обличчя, примовляючи: “Ох і кують Кузьма з Дем’яном сонце, аж іскри летять”.
Кузьма з Дем’яном – покровителі ремесел, і перш за все – ковальства. Отож на Кузьми-Дем’яна в нашому селі вшановували ковалів. Це люди не тільки сильні, а й розумні. Колись, як не було батюшки в селі, коваль міг дати згоду на шлюб.
На моїй пам’яті такий обряд на Кузьми: дівчата збирали волошки в житі, освячували їх і зберігали за іконами: це щоб у парі бути з тим, кого любить дівчина. Є ще така традиція в нашому селі: на Кузьми-Дем’яна водити до річки купати коней.
То ж не було більшої радості нам, хлоп’ятам, як промчатись на коні з поля до річки й помити голову буланому чи вороному. А бабуся Рачиха наставляла молодиць і дівчат: щоб не боліла голова й була світлою завжди, змивайте її вершечками трави польової .
На Кузьми-Дем’яна вже не чути солов’їв, вони своє одспівали до наступної весни. І зозуля голосу не подає. На Петра-Павла вона вдавилася мандрикою. Уже вивели потомство ластівки, горобці, шпаки та інша пташина.
Порожні пташині гнізда нагадують нам: з Кузьми-Дем’яна на осінь повертає.