Олександр Токар

За народним календарем сьомого липня свято Івана Купала. Це давнє, з язичеських часів, свято краси, молодості й самоочищення.

Воно, власне, триває зучора, і всі найголовніші його обрядодії відбуваються пізнього вечора. Діти, молодь і люди старшого віку збираються біля річки або ставка. Ми, хлопчаки, купаємось до пізнього вечора. Вже й зоря засвітилась на темному небі, а ми ще граємось у теплій, ніби щойно від корови молоко, річковій воді.

Та ось старші парубки розпалюють багаття, починають стрибати через високе полум’я, і ми виходимо з річки, біжимо до ватри. Так за допомогою води й вогню, вважали колись, людина очищається від усього буденного, гріховного, набирається сил і здоров’я. Недарма ж є таке побажання: будь здоровий, як вода, а красивий, як зоря.

Разом з хлопцями через вогонь стрибають і дівчата, щоправда, вони не такі відчайдухи, як парубки, а все ж хочуть показати, що й вони сміливі, що і їм вогонь ніпочім. Особливо коли в гурті є хлопець, якого дівчина любить. І щоб привернути його увагу, вона стрибає через багаття. На Купайла дівчата приносять вареники, ковбасу, різні овочі, а парубки горілку, і пригощаються. Відтак, набравшись сміливості, всі вирушають у діброву.

З давніх-давен вірили, що коли на Купайла піти в ліс опівночі, то можна знайти квітку папороті. А якщо зірвати її та ще й сховати в капелюх, то обов’язково викопаєш з-під землі золотий скарб. Ось так в обрядодії свята Купайла втілилась споконвічна мрія людини про багатство. Але ж багатство народжується у праці, а щедрість квітки папороті – то лиш красива легенда, що хвилює романтичні душі.

Купайлівські дійства зафіксовані у прислів’ях та приказках: “Зелене Купало з літа упало”, “Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана”. І ще такі прикмЕти купайлівські: “Велика роса на Івана – буде врожай огірків та горіхів”, “Купальська ніч зоряна – вродять гриби”.