Олександр Токар

Цього сивого, як голуб, красивого професора знало, любило і шанувало не одне покоління студентів Дніпропетровського національного університету. Про його доброту і щедру натуру ходили легенди. Розповідають про такий випадок. Коли студентам філологічного факультету, які жили тільки на стипендію, стало вкрай сутужно, а до стипендії залишилось ще з тиждень, вони написали листа професору Ващенку: “Шановний батьку, допоможіть”. І Василь Семенович, не роздумуючи, віддав студентам частину своєї зарплати. Але це так, між іншим.

Професор Ващенко – видатний український мовознавець. Ще в довоєнні часи він видав підручник української мови, по якому потім багато років навчались школярі України. Усе своє велике життя він працював у галузі української діалектології. Найбільш вагомим доробком у цій справі стала його велика і цікава наукова праця “Полтавські говори”. Василь Семенович читав студентам і курс української діалектології. Курс цей важкий, він вимагає великого розумового напруження, зосередженості, але більшість студентів з інтересом йшли на заняття до вченого, бо професор Ващенко умів дуже цікаво подати щонайважчий матеріал курсу діалектології.

В.С. Ващенко- автор багатьох праць про мову і стиль творів Тараса Шевченка. Під його керівництвом вийшов друком двохтомний “Словник мови Шевченка”. Групу вчених, яка працювала над цим словником, було удостоєно Державної премії імені Т. Шевченка. У працях В.С. Ващенка з шевченкознавства висвітлено питання про основоположну роль поета у формуванні української літературної мови, дано аналіз лексики, фразеології, граматичної будови й стилістики мови поета, досліджено її народнопоетичні джерела тощо.

Цікаво, що професор Ващенко не втратив своєї працездатності до глибокої старості. Уже на схилі життя він задумав велику роботу, в якій мав намір показати українізми в російському словникові, тобто довести великий вплив української мови на формування лексики мови російської. Раптова смерть вченого не дозволила здійснити задум, але й те, що зроблено В.С. Ващенком до цього, поставило його в ряд великих учених- мовознавців.

І на закінчення ще про одну важливу грань наукової діяльності В.С. Ващенка. Учений працював не тільки над проблемами української мови і навчав студентів. Багато сили, снаги і таланту віддав професор підготовці наукових кадрів. Під його керівництвом захистив наукові дисертації не один десяток учених. Його колишні учні стали докторами наук, доцентами. Серед них- професор Дмитро Баранник і Анатолій Поповський, доцент Тамара Токар та багато інших.

Отже школа професора Ващенка живе, її здобутки примножують нові покоління вчених- філологів…