Ходить Федося (11 червня)

За народним прогностиком сьогодні Феодосії. З цієї пори починають колоситись хліби. Тому й кажуть: ходить Федося дивиться на колосся.

Усі жінки в нашому селі на ім’я Феодосія, Федоська були завжди в пошані. Вони знали багато всіляких прикмет, могли вгадати, який буде врожай жита, пшениці та інших злаків. Отож цього дня сусідка наша через кілька хат тітонька Феодоська йшла в поле за селом, оглядала посіви, а ввечері, як люди вертали з роботи, розказувала: “Хліб уродить непогано, вже викидає колоски. Великі й важкі будуть, як наллються”. Вгадувала, хто на якому полі і як сіяв. Про дядька Юхима Бандуру казала: “Гарно сіяв чоловік, жодного огріха не побачила на його полі”.

З цього часу, як нива починає колоситись, у пастухів більшало роботи. Треба було ретельно слідкувати за худобою, аби та не пішла в шкоду.

Отож в цю пору чередники наймали підпасків. Я теж був серед них. І скажу, що час той не пройшов марно. Я вивчив повадки корів, узнав багато про лугові та польові квіти, навчився визначати приблизний час по сонцю. Стаєш спиною до світила, замічаєш, куди дістає тінь. А тобі міряєш її довжину. Якщо вона сягає двох ступнів, значить, уже час гнати корів на обід. Влітку тінь зменшується до одного ступня, потім починає збільшуватись. На луках, за річкою Кривець, була насипана висока могила, а біля неї синіло озеречко. Його ми називали Підмогильним. Сюди й приганяли худобу на тирло.

Корови пили воду з озера, а потім влягались довкруг могили. В цей час приходили господарки доїти корів, а ми, підпасичі, розкошували: купались, загоряли. Коли побачиш, що залізницею пішов приміський поїзд на Дніпропетровськ, то це було своєрідним сигналом: пора гнати корів на пашу. Що ми й робили. Пасти худобу – річ важка, набігаєшся за день так, що прийшовши додому нашвидку вечеряєш і спати… Зате восени і взимку було що згадати.

Відповісти


Warning: Undefined variable $user_ID in /home/otokar/web/otokar.com.ua/public_html/wp-content/themes/toonewsy/comments.php on line 39