Олександр Токар

В народному календарі сьогодні святого Апостола Симона Зілота, або ще Миколиного батька. За традицією, люди виходять в ліси, діброви, на луки збирати цілюще зілля.

Ще з вечора бабуся Маркелка, сусідонька наша, діставала празникову кофту, косинку, фартушок і спідницю. Онукові своєму. Віктору, й мені наказувала: не проспіть, бо виходимо дуже рано, щоби сонечко не застало нас у діброві. Йдемо…Холодна роса на траві швидко проганяє рештки сну. Минаємо луки, і ось уже й діброва зеленіє. Не встигли підійти до узлісся, а бабця вже примітила необхідне зілля, перехрестилась і проказує: “Миколин батько велів, щоб ти, зілля, було ліками від усякої немочі”. Всі трави, нарвані цього дня, сушили, а потім робили з них настоянки для пиття, ванни. На чай заготовляли п’ятилисник, худобі рвали маслянку, що має жовтий корінь. Її давали корові з хлібом, щоб молочною була.

Показово, що збирали зілля не всі, кому заманеться, а лише ті, хто добре знав лікувальні властивості травиці та квітів. До речі, знахарки ніколи не казали, що й від чого вони рвуть, а тримали свої знання в секреті. А передавали ці секрети тільки тоді, коли ставали немічними, і вже не могли ходити по зілля. Звичайно, з часом усе забувається. пішли ті бабусі за межу вічності й забрали з собою багато таємниць траволікування. І лише зараз люди вертають до традицій народної медицини. Якось я став свідком цікавої ообрядодії: жінки середнього віку, нарвавши зілля, кидали його у річку. Обряд очищення водою зберегли чехи, серби, босняки. Вони кидають у воду великодну крашанку і любисток і купаються.