Олександр Токар

Серединою травня православний календар пошановує Бориса і Гліба, а в народі свято називають ще Борисів день, солов’їний день.

…Здається, я ще ніколи не бачив, щоб так розкішно цвіли яблуні, як цієї пори. Три роки тому я посадив маленьку зовсім яблуньку, а й вона вже у цвіту. На луках та в діброві, у гаях усе квітує. Недарма кажуть: “Май – під кущем рай”.

У ці дні головний співець у природі – соловейко. Він і зустрічає сонце, і проводжає його на спочинок. Цікаво, коли він спить? Є така прикмета: співає соловей всю ніч – на гарний сонячний день. А ще таке примічають: коли до цього дня не заспівав соловей, не треба сіяти гречки і стригти овечки, бо ще буде похолоднання. До речі, селянин в ці дні має повністю відсіятись, бо на Бориса і Гліба – найпізніша сівба.

Хоча в кращі роки озимі хліба – жито і пшениця – цієї пори вже виходять в трубку. А тому дітвора, що пасе корови, робить зі стебел пищики. Робили ми ці пищики і з гусячого пір’я. Коли гуси линяють, то гублять пір’я. Береш таку пір’їну, відрізаєш ту частину, що була в тілі гуски, ножиком прорізаєш уздовж рівчачок, потім дмеш у нього, а пір’їна грає. Це називається гусяча дудка. Почувши цю мелодію десь у гаю чи діброві, соловей спочатку замовкає, а потім починає видавати такі колінця, що куди тій гусячій дудочці.

Соловей співає, доки колосу ячмінь не має, – каже народне прислів’я. І це не випадково. саме тоді, коли ячмінь іде в колос, у солов’я народжується потомство. І йому не до співу. Треба годувати діточок, потомство. На Бориса та Гліба існує ще така прикмета: багато хрущів – урожай на просо.