Олександр Токар

Кажуть, що з квітня не лише земля квітне, а й небо.

Як тільки прошумить грозовий дощ і на виднокрузі спалахне яскраве сонце, на протилежному боці неба з’являється райдуга. За яскравістю її кольорів знаючі люди в нашім краї визначали, яка рослина краще вродить. В’язниці снопів казали, що райдуга-то таке велике перевесло, яким Матір Божа набирає води з двох морів по краях землі. Уночі перевесло те з’являється у вигляді Воза, або ще Великої Ведмедиці. Подекуди про це сузір’я можна почути таке: “Дівка воду брала”. Навіть загадка існує: “Два моря на перевеслі, або на коромислі висять”. віруючим людям райдуга уявляється великим мостом, по якому янголи сходять на землю. Через це веселка і називається райдугою, тобто райською дугою. А ще за біблійною легендою веселка-це знак угоди між Богом та людьми.

Як розповідає Біблія, після потопу Всевишній сказав Ною, котрий з родиною урятувався від страшної нищівної зливи, що він більше ніколи не пошле на землю так багато дощу, як під час вселенського потопу. На згадку Бог створив райдугу.

Взагалі ж в українській та світовій міфології веселка пов’язана з мотивами життя і смерті. Адже від цієї барвистої дуги, вважали з древніх часів люди, залежить кількість живлющого дощу. Бо ж веселка набирає для нього воду з річок та озер.

Тож нехай щедрі веселки кроплять поля і сади, городи і луки на врожай і добро у світі.