Олександр Токар

Сьогодні Преподобного Руфа. У наших краях кажуть: “На Руфа усе з землі рушиться: і трава, і всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить із вирію”. Вірять і в те, що на Руфа останньою вилітає з вирію зозуля – ключниця того раю, де живуть узимку змії і птиці.

А ми, селянські діти, навчені, що цього дня не можна ходити до лісу, бо там повзають гадюки, вони дуже кусливі, адже це їхній день. Отож, коли побачиш плазуна, треба сказати йому: “Гадино, не кажи, що ти мене бачила, а я не скажу, що тебе бачив”.

У моєму селі цього дня, якщо стоїть тепла погода, жінки виносять у двір малу птицю: курчат, гусенят, каченят з зав’язаними очима. Роблять це для того, аби ворони, вороки, шуліки та кібці сліпли. Бабуся Ївга Яковченко, сусідка наша, пам’ятаю, побачивши журавля, збирала довкруг двору соломинки і клала їх в гусяче гніздо.

– Що це дасть, бабусю, – спитав я стару. А вона у відповідь: “Добре нестиметься і плодитиметься птиця”.
Примічали: якщо на Руфа добра погода – буде погоже літо, якщо негода – чекайте холодного дощового літа. Якщо ж наступного дня не розпогодиться, то рік буде сухий.