Тепло і добреє літечко
Цієї пори, наприкінці березня, люди виходять закликати весну.
Народна уява створила дуже привабливий образ весни. Це молода дівчина у зеленому вінку, або ж гарна молодиця.
Головна риса весни – велика щедрість. А тому люди сподіваються від неї багатих дарів: “Принеси нам збіжжя, принеси нам квітів”, – просять вони. При цьому й самі прохачі не залишаються в боргу перед весною, вони теж приносять їй дарунки. Наприклад, у наших краях жінки, закінчивши ткати полотно, брали шматок матерії і виходили в поле, кланялись на всі боки, а потім ставши лицем до сонця казали: “Ось тобі, матінко-весно, нова обновка!”. Полотно розстеляли на землі, клали на нього хліб і повертали додому, сподіваючись, що весна й літо будуть щедрими, пошлють добрий врожай конопель і льону.
Цікаво, що такі заклички весни в різних регіонах України відбувалися в різний час. І не випадково, адже весна у Придніпров’я приходить раніше, ніж на Чернігівщину, а чи Сумщину. Ще й досі в нашого народу зберігаються залишки того урочистого весняного свята, коли проводжають зиму і зустрічають весну. Наприклад, чисті четверги перед Великоднем. Цього дня згрібають старе листя, хмиз і спалюють, щоб очистити землю від морозу, смерті і всякої нечисті. Наші ж предки-слов’яни, оспівуючи кінець зими, палили солом’яне опудало. А закликали весну жінки, дівчата, дітвора такими словами: “Ой неси, весно, тепло і добреє літечко”.