Олександр Токар

П’ятнадцятого березня день Федота. Примічали: якщо в цей день вітряно й холодно, то довго ще не буде трави, а тому й кажуть: “Федот Кошматий – паші не мати”.

Ну яке може бути тепло на Федота, коли навіть на Теплого Олекси, а це тридцяте березня, буває і холодно, і вітряно. І в сонця сила ще не та, якої вже хочеться нам. Після довгої зими воно дуже помалу набирає потуги. Кажуть, що мартове тепло – як мачушине добро. До речі, в українській народній творчості назва місяця “березень” зустрічається рідше, ніж назва “март” або “марець”. Наприклад: “Буває март усіх місяців варт”; “Загинув, як марцевий сніг”.

У березні часто міняється погода: то сніг мете, а потім знову тихо й сонячно. З цього приводу кажуть, що це мартові планети. Кошматий Федот не завжди показує на холодну затяжну весну. Посилення вітру в цей день може віщувати потепління й рясні опади, про що свідчить приповідка: “Вітер вночі, вода – вдень”. Інколи на Федота можна почути й грім. Перший грім на північному вітрі – весна холодна, на західному вітрі – мокра. Ви коли-небудь помічали, що один день у березні стоїть сонячний, теплий? Чекаємо тепла і назавтра, але прокидаємось вранці, а дерева вкриті інеєм. нехай це не завдає вам суму, бо щедрий іней – на хорошу погоду.

Отож, яким би вітряним та холодним не був Федот, але весна бере своє. Вже з-під снігу виглядають проліски, ще не розквітлі, але досить кількох годин тепла, щоб вони розкрились. Уже на проталинах можна побачити зелену травицю, що пробивається крізь холодну землю. Отже, як мовиться в пісеньці: “Веснв іде, тепло несе”.