Олександр Токар

5-го вересня празник святого Лупи-брусничника.

Коли цієї пори з вишини тихого неба полинуть срібні дзвони, так і знайте: святий Лупа-брусничник виряджає журавликів у вирій. Прийшла пора грибів і журавлів, вдягає золоту кирею ліс, – писав поет. А народний прогностик стверджує: якщо з цього дня журавлі на південь потяглись, зима настане рання. Примічали й те, як летять птахи. Якщо низько, зима буде теплою, коли високо – холодною.

З початком осені з’явилось багато нових прикмет, не літніх. Ранками у балках та байраках кочують густі, холодні, мокрі тумани, діброва за селом помітно стала рідшати, а луки посіріли. В озеречках сумно шелестять очерети і рогіз. По стерні, за річкою, ходять сиві гуси, курять легкими димками городи в селі, де палять сухе картоплиння.

І небо цієї пори чисте, за довге спекотне літо воно полиняло, як хустина кращої в нашій бригаді в’язальниці Наталки Субач. Бачу, як тітонька Наталя носить з городу великі смугасті кавуни. На столику біля воріт лежить розрізаний кавун, і всіх, хто проходить повз охайний двір Субачів, тітонька пригощає великими червоними, як літнє сонце, скибками.

А в палісадниках – симфонія вересневих кольорів: жовтогарячі чорнобривці, густа блакить кручених паничів, різнобарвні майори і айстри. Біля кожної квітки пораються бджоли, і подвір’я, вся вулиця залиті ароматом гіркуватого меду.