Олександр Токар

21-го серпня за народним прогностиком Мирона, якого дуже часто називають вітрогоном.

Цей серпневий день стоїть тихий, погідний. Сонце вже не пече, як у липні, воно лагідне, доброзичливе. На луках мріють високі стежки сіна, а внебі, гартуючи крилята, гуляють зграї молодих шпаків. Та ось на шляху, який веде у поле, заворушилось загублене з гарби пересохле сіно, і за якусь мить затанцювало у вихорі. А вихор уже набирає сили, здіймає вгору стовп пилюги, завертає до лугових озерець. На їх плесах смугами розбіглись брижі. І вся природа ніби прокинулась від дрімоти. Вітер погнав по дорозі хмари пилу. Застогнала діброва, закучерявились вершечки стіжків розкуйовдженим сіном. Саме таке буває на Мирона. Тому й кажуть “Мирони-вітрогони пил по дорозі женуть, за красним літечком стогнуть”. Або: “Вітрогони пилюгу погнали по білому світу, заридали по красному літу”.

Але Мирони-вітрогони показують, яким буде січень. Про наступну ж осінь незабаром скаже 23-го серпня Лаврентій. Якщо у ставках вода буде тиха, то й осінь буде спокійною, а зима без завірюх. А ще існує і така прикмета. Якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах – на ранню осінь. Майбутню зиму завбачують і за такими серпневими ознаками: якщо на березі першими зажовтіли верхні листочки – зима буде ранньою, нижні – пізньою, а якщо листя на дереві багровіє рівномірно, – зима прийде тоді, коли й треба їй прийти.