Статті з мітками Замальовки

Скажу про маму

Я не стрічав ніде  такої посмішки, як у нашої мами. Чи з поля вертає, чи з лугу, нароблена, заклопотана, що ми з братиками й підступитись не сміємо, а вона усміхнеться, спитає: «Як тут у вас, синочки мої?» І ми вже готові летіти їй назустріч, аби обійняти, притулитись до її долонь. Вони завжди пахли то пшеничним […]... Скажу про маму

Там, на луках

Коли на гілках бузку починають вибухати бруньки і з’являється клейке пахуче листячко, а на березах вискакують сіренькі котики, я поспішаю в долину біля річки Оріль. Там уже буйно квітнуть півники, а поміж них пробивається до сонця квіточка, якої я не знаю по імені. Вона розкрила блакитні оченята і здивовано спостерігає за мною. Може, боїться, що […]... Там, на луках

Зоріють мальви

Є за нашим селом такий куточок степу, куди я завжди приходжу, як на побачення з юністю. Тут ціле літо квітнуть ружі – оті степові мальви. Вони невисокі, і пелюстки в них не такі великі як у їх сестер, що цвітуть у палісаднику під вікнами хати. Але й степові ружі такі ж гарні та привабливі, що […]... Зоріють мальви

Багряна осінь сяє в небесах

Щось дивне сталось у природі. Вже й осінь досягла свого екватора, а в садах, у полі й на городі так багато зеленого кольору. Міцно тримається листя на яблунях, пізня груша ще й не думала жовтіти, і лиш діброва моя на березі тихоплинної Орелі поспішила одягтись у жовте плаття. Здалеку вона схожа на жовто-багряну хмарину, що […]... Багряна осінь сяє в небесах

Галю молодая

Жила колись у нашому селі та ще й на нашій вулиці дівчина Галя. Ніби з пісні вийшла дівчина: коса до пояса, очі карі, брови чорні. Біля Галиного двору завжди були стоптані спориші. Парубки не лише з нашого, а й сусідніх кутків сходились сюди вечорами, тут збиралась вулиця. Грала гармонія, співали дівчата. На той час ми […]... Галю молодая

Як незабутня молодість

За вікном ще тільки світає, а в різних кутках села вже чути, як чоловіки клепають коси, співають мантачки в руках дідусів, які доводять робочий інструмент косаря до такого стану, що хоч брийся ним. Адже чим гостріша коса, тим легше йти ручку, класти покоси. І як тільки перші промені ранкового сонця побігли між гіллям дерев, із […]... Як незабутня молодість

Перший повоєнний (Вирушали у світи)

Теплий, ласкавий день літечка 1951-го року. В нашій сільській школі зелено як на Трійцю. В класах пахне любистком, м’ятою, квітом білої акації. На столах і партах букети бузку, а високі вікна класів прикрашені гілками кленів та ясенів. А ми, чотирнадцяти-п’ятнадцятилітні хлопці та дівчата, почуваємо себе на сьомому небі, адже нам вручають свідоцтва про закінчення семирічної […]... Перший повоєнний (Вирушали у світи)

Мальви

Чого тільки немає в сільському палісаднику: жоржини і майори, чорнобривці і красоля. А над усим цим розмаїттям – мальви аони стоять зосібно, ближче до вікон хати. Усі квітки перед ними – ніби малеча в дитячому садку, а вони як сторожа біля неї. Дуже часто мальви садять за двором, щоб вони звеселяли живопліт жовтої акації та […]... Мальви

За тиждень — великдень (Вербна неділя)

Шосту і останню неділю Великого посту називають Вербною, цвітною. Вербною тому називали, що цього дня святили вербу. Верба в Україні – вельми шановане дерево, про неї складено багато пісень і легенд, а ще кажуть: “Без верби й калини нема України”. Завтра в усіх церквах святитимуть вербу. Колись під церкву завозили багато вербових гілок. Вважалось за […]... За тиждень — великдень (Вербна неділя)

Перші повоєнні жнива

Чотири дороги ведуть з нашого села, головна ж серед них та, що прямує до поля. Саме по ній вирушали наші мами у першу після визволення села від німців орате колгоспне поле. Орали й сіяли коровами. Була, щоправда, пара коней-ваговозів. Їх залишили німці, що тікали від стрімкого наступу нашої армії. Та ще кілька волів, яких жаліли […]... Перші повоєнні жнива

Красо моя, мій рідний краю

Березневого ранку, лиш підсохне земля, увібравши в себе талу водицю, я вирушаю далеко за місто, у ті краї, де хлопчиною бігав за лошатами, пас корови, купався у чистих і теплих озерах, що синіють за селом. Я не був тут з минулої осені, отож і думаю з тривогою: а чи незбайдужіла моя душа, чи не зачерствіло […]... Красо моя, мій рідний краю

В хаті всміхаєтсья свято

Суботнього дня поспішаю на електричку. І вже біля самого залізничного вокзалу в лице раптом війнуло теплим духом свіжого хліба. Так і є: на прилавках кіосків, яких так багато в цьому місці, лежать свіжі, ще теплі паляниці. Хліба тут багато, різних сортів і видів, що й очі розбігаються: білий, сірий, здоба, круглий, квадратний, батони, бублики з […]... В хаті всміхаєтсья свято

У зеленій чаші глинища

 Я народився і виріс у мальовничому куточку села. За кілька хат кінчалась вулиця й починався великий яблуневий сад. Одним крилом він виходив до Кривця – малесенької річки, а друге крило його діставало поля. Одразу за городами розкинулись луки з озерцями, зелені левади з вербами. На узвишші біля левади стояв потемнілий вітряк, що вдень і вночі […]... У зеленій чаші глинища

Місток

За нашим селом, омиваючи городи, тече невелика річечка Кривець. Весною вона буйна і все намагається якнайдалі запливти в городи, навіть до обійстя якоїсь бабусі дістати. Та настає літня пора, Кривець ховається в очерети й оситняги, навіть на очі людей боїться показатись, щоб не осоромитись перед ними, бо ж весною був такий норовистий, і не думав […]... Місток

Бузина

Можливо, хтось і всміхнеться, мовляв, не знайшов про щось цікавіше розповісти. Не поспішайте, люди добрі. Я з тих країв, де бузина завжди була в пошані. У перший клас, на перший свій урок я йшов до школи в полотняних штанцях, пофарбованих соком бузини. Гарні були штанці. Кольором виділялись серед іншого одягу моїх однокласників – сині аж […]... Бузина

Мамина груша

У кожного сільського двору є своя прикмета. В одного – кущ білого чи блакитного бузку або червоної калини, в іншому розкошують мальви, а в нашому дворі  з давніх давен господинею була дика груша. В її крислатому гіллі гніздилась дрібна пташина: горобці, синички, сорокопуд. Мостилась і сорока, але прогнали її, бо знали, що покраде курчат. Осінньої […]... Мамина груша

На крилах пісні

Є в нашому селі завулок пісенний. Вечірньої пори, коли зацвітали садки і ночі в селі ставали білими, сюди приходили літні і молоді люди, навіть малеча. Хто поспівати, а більшість – послухати. Серед тих, хто співав, завжди виділявся дядько Степан Логвиненко. Особливо запала мені в душу пісня “Поза лужком зелененьким”. Це про те, як молодий косар […]... На крилах пісні

Мого дитинства дорога ріка

Давно живу на березі Дніпра, щодня бачу його у вікно свого будинку. І звичайно ж люблю його будь-якої пори. Та нехай пробачить мені Славутич, але все ж я закоханий в його доньку Оріль – невелику степову річеску, що тече долинами рідного краю. Я купався в Дунаї і Саві, у Волзі й Черемоші, плавав із хлопцями […]... Мого дитинства дорога ріка

І на тім рушничкові

На стінах нашої хати завжди було багато рушників. Вони обіймали своїми крилами вікна і портрети, ікони на покуті. Рушники були не тільки невід’ємною часткою сільського побуту, а й живою сторінкою історії родини, сім’ї, часткою маминої біографії. Ще дівчиною, готуючись до заміжжя, ненька пряла, ткала полотно, вибілювала його й вишивала. Вона гаптувала їх двома кольорами: червоним […]... І на тім рушничкові

Під моїм вікном розкошують бузки

Що б не посадила тітонька Харитина, все у неї росте як з води. Ніби знічев’я увіткнула прутик бузку під вікном. І ось минув якийсь рік, другий, і вже піднявся розкішний кущ, уже йому тісно під вікнами, хоч стріху піднімай. І вже в густому чагарнику туркоче горлиця, і соловей затьохкав. Сидить Харитина Микитівна на призьбі за […]... Під моїм вікном розкошують бузки
Сторінка 3 з 512345