Статті з мітками Замальовки

Кланяюсь тобі, ромашко

Пробач мені, красуне трояндо, царице квітів. Я завжди милуюсь тобою, вдихаючи твій аромат… І все ж мені більше до серця польові квіти, оті, якими липень заткав, наче килимом, луки і степові долини, балки та байраки, осонені улісся, береги річок і ставків. Польові квіти не примхливі і прості, однаково прихильні до людини і тварини, завжди нададуть […]... Кланяюсь тобі, ромашко

Радість першого хліба

Що б не робила Марія Ярошенко: чи снопи в’язала, чи скиртувала сіно в лузі, то ніби пісню співала, усе в неї виходило, мов прибране квітом. А вже як хліба напече та ще  з борошна нового врожаю, то кожен у нашій Великій Козирщині хотів покуштувати його. Ось ми приїхали на жнивне поле, розташувались табором у неглибокому […]... Радість першого хліба

Ластівка щебече

Коли молоді ластів’ята полишають рідні гнізда, то це ознака того, що літо на осінь повертає. Це та пташина, що весну відчиняє, а літо зачиняє. Вона ще буде співати свою одвічну пісеньку, ще радуватиме веселим щебетанням, але завжди несподівано настає день, коли ти з подивом питаєш: де ж це ластівки? Немає, полетіли у вирій, дорога їх […]... Ластівка щебече

Там, де квітла наша весна

Беру відпустку і готовий хоч пішки йти на побачення з моєю незайманою дівицею, красунею Оріллю – степовою тихоплинною річкою, дібровою і луками… Річка одразу пізнала мене, захлюпотіла хвилею, горнеться до ніг. Вода в ній джерельно чиста, видно, як на піщаному дні, біля берега, бавляться маленькі рибки. І діброва не забула мене, хоч і минуло багато […]... Там, де квітла наша весна

Цвітуть сади на цілім світі

Коли зацвітають садки, моє село схоже на білу хмарину, яка пливе зі степу за річку. А ще мені здається, що то не вишні цвітуть, то дівчата, готуючись до вінчань, винесли білі сукні та й розвісили по садках, щоб показати їх людям. Я йду від залізничного полустанку, і стежина моя пролягла через великий сад колгоспу, в […]... Цвітуть сади на цілім світі

Ягода розради і тихої зажури

Скільки пам’ятаю себе, за нашою хатою, в затінку, ріс розлогий кущ калини. Щовесни вона закипала білим шумовинням, а на початку серпня, інколи й раніше, спалахувала червоним багаттям. Пізньої осені кетяги зривали, в’язали у великі грона й розвішували на горищі, на бантинах. Там калина достигала, і з неї пекли пироги, які називають калинниками. На ягодах настоювали […]... Ягода розради і тихої зажури

Заспівайте мені красивої

З далекої повоєнної весни сяє мені вогник у нашому вікні. Язичок полум’я хилиться то в один бік, то в другий. Притискуюсь лицем до холодної шибки й бачу: в хаті зібрались мамині подруги, такі ж солдатські вдови, як наша: Марія Ярошенко, Ганна Бандура, Наталка Субач, Харитина Бабенко, Олександра Заливаха… Ішли з колгоспного садка, де обрізали старі […]... Заспівайте мені красивої

Виконуємо наказ батьків

В самому центрі села Личкове Магдалинівського району – площа пам’яті. Там стоїть солдат з автоматом у руці. Ліворуч від нього  – мовчазна стіна скорботи. На металевих плитах відлиті імена воїнів. Підходжу до стіни – скільки вас тут, мої земляки. Більше роти набереться. Білани, Шерстюки, Жмури, Дугенці, Бандури, Бережні. Хіба всіх перелічиш. Багатьох знаю особисто, бачу […]... Виконуємо наказ батьків

Повернулись довічним болем

У неділю двадцять другого червня сорок першого року в нашому селі грали весілля. А оскільки у селі практично всі родичі, то й на весілля прийшла майже вся Велика Козирщина. У просторому дворі, зарослому кучерявим споришем і калачиками, накрили довгі столи. Та гостям було тісно, і тому вони почали виносити столи за двір, під високі молоді […]... Повернулись довічним болем

Тече вода через літа

Неподалік села Комісарівка, що в П’ятихатському районі, глибокий зелений байрак. На його схилах ростуть високі білі акації, поміж них – густа травиця. А на самому дні байрака, у густих заростях трави, блищить криниця. Ні журавля над нею, ані цямрин. Дзюрчить собі чиста, як сльоза, холодна вода. Хтось, добра душа, приладнав до криниці трубу, й вода […]... Тече вода через літа

Спинися мить, коли сади у квіті

Травневого ранку одержую листа від мами. – Сину, приїжджай, у нас білі ночі стоять, – пише вона. А я вже знаю: зацвіли садки над Оріллю. І дерева стоять такі білі, що й уночі світяться. А тому жду-не діждусь неділі,щоб полишити студентські справи і їхати додому. Іду з поїзда. Села ще не видно, але вже вловлюю […]... Спинися мить, коли сади у квіті

Кує зозуля на високе жито

Коли земля вкриється рястом, а дерева зеленим покровом, з гущавини садів та дібров чути дзвінкий голос зозулі. Ніби невидимий ковалик б’є срібним молоточком у великий дзвін: ку-ку. Ця птаха сірого кольору з білими грудьми, вона проста й малопримітна. Та ще й боязка. Щойно почув її на вершечку тополі, що росте в кінці саду, підходжу ближче, […]... Кує зозуля на високе жито

Чорні коси, купані в любистку

Коли у нашому класі густо запахне любистком, так і знай: мами купають своїх дітей у густому настої цього ароматичного зілля. З давніх-давен люди вірили, що в такий спосіб можна вилікувати від різних хвороб, а ще наврочити дівчині краси. І як зараз бачу: до нашої хати заходить тітка Оришка – висока ставна жінка, рум’янощока, з вінком […]... Чорні коси, купані в любистку

Зажинки

За день-два до виходу на жнива село споряджає у поле одного з найшанованіших косарів, а з ним кілька в’язальниць. Жінки у святковому вбранні: білих, з поліського льону, вишитих кофтинах, легких спідницях. А коли ті вертають з поля, несучи в руках великі пшеничні снопи, старе й мале виходить зустрічати новий урожай. І тоді здається, що вулиця, […]... Зажинки

А зорі вночі, як жоржини цвітуть

Ніби хтось хмільний і дуже веселий пройшовся городами і палісадниками нашого села. Жартуючи, сипнув з чарівного рукава насіння, і тепер між городиною і довкруг осель бризнуло яскравими квітами. Серед них – палка красоля, гвоздика, королевий цвіт, нечесана панна, багряні майори. Від їхнього квіту посвітліло довкруг. Буйно ростуть жоржини. Вони стоять високі, розкішні, а голівки мають […]... А зорі вночі, як жоржини цвітуть

Роси, роси, дощику

Село наше збудоване так, що тільки невелика його частина, а точніше, всього одна вулиця, займає шматочок поля. Решта села – в долині, біля річки й озерець. А тому весною і влітку село наше заквітчане левадами, гаями, сінокосами. Коли цвітуть вишні, пахне увесь наш край, увесь світ. А потім одного ранку прокидаємось п’яні від запаху ромашки. […]... Роси, роси, дощику

Світанків моїх долина

За далекими гонами, аж там, де пшеничне поле сходиться з небокраєм, розташувався польовий стан. Його прикметна ознака – криничний журавель. Саме тут, біля криниці, в долині, ставали табором на все літо жниварі. Частина їх увечері повертала в село, а решта залишалась ночувати в полі. Настеляли дерев’яну підлогу, притрушували свіжоскошеною травою, а зверху напинали брезент. Степова […]... Світанків моїх долина

Коваль кує, як співає

Через ночі й літа світить мені вогник сільської кузні. Вона стояла на вигоні, і ми, хлопчаки, по дорозі до школи частенько заходили до коваля дядька Федосія. В кузні пахло сажею, окалиною, розпеченим залізом. Дядько Федосій був невисокий на зріст, але дужий в руках. Крізь густу засмагу його щоки завжди палали рум’янцем. Як зараз бачу: коваль […]... Коваль кує, як співає

Прожила це життя, як на ниві широкій…

За нашим селом, одразу там, де кінчаються городи й садки, розляглись зелені луки. Я люблю їх будь-якої, пори, а особливо тоді, коли вони розквітають білими жіночими кофтинами. Наші мами виходили на сінокіс зодягнутими дуже просто, але гарно. Може, хотіли сподобатись одна одній, щоб у доброму настрої почати велику й важку частку селянської роботи. При цьому […]... Прожила це життя, як на ниві широкій…

Мальви цвітуть край вікна

Не уявляю сільського палісадника без мальви. Йдеш вулицею, а з-за тинів на тебе дивляться червоні, білі, рожеві, жовті квітки мальви. Ростуть вони і прямо на вулиці, за дворами… Високе  стебло, великі яскраві квіти зібрані у китицеподібні суцвіття. Мальви – улюблені квіти наших селянок. Мало того, що квітка розкошує в палісаднику, заглядаючи у вікна хати, так […]... Мальви цвітуть край вікна
Сторінка 2 з 512345