Статті з мітками Календар

Кланяюсь тобі, мамо

З Покрови у нашому селі починались весілля. А тому літні люди інколи називали жовтень весільником. Пригадую, як напередодні весілля, в суботу, молода з дружкою обходили рідних, близьких, знайомих. Ставши на воротях, промовляють: “Просили мама й тато, і ми просимо до нас на весілля”. Я ще малий, парубкувати рано, а вже вчащаю на вулицю, а тому […]... Кланяюсь тобі, мамо

Яка покрова – така й зима (14 жовтня)

Чотирнадцятого жовтня за християнським календарем Покрова Пресвятої Богородиці. Вона – своєрідний символ і покровителька України, запорізьких козаків. На її честь збудовано багато храмів. І, мабуть, саме на Покрову поет написав ось такі слова: “Спи, моя хороша ти, в полі жито скошене, біля хати ввечері тиша й благодать…” Справді, до Покрови селянин завершував усі роботи в […]... Яка покрова – така й зима (14 жовтня)

Ой, ти, осене…

Поспішаю в діброву, що на луках біля річки Оріль. Заходжу в гущавину. Враження таке, ніби зграя жар-птиць, збираючись у вирій, загубила тут своє пір’я. Темна колись дібровонька вся у золоті, вся пронизана сонячним світлом. Зашумить у верховітті легенький вітерець, і з дерев густо сиплеться сухе, жорстке листя. Вітер побіг далі, і знову тиша і спокій […]... Ой, ти, осене…

Ходить жовтень по краю

За всіма ознаками сніг тієї осені мав лягти пізно. Отже, й пташина, яка залишилась зимувати, ще не поспішала до мого двору, у садок. Щоправда, синички якось були навідались. Ретельно, як добрі хазяєчки, обдивились кожну гілочку на яблунях та грушах, не забули й місце під вікном, де я узимку виставляю годівничку із салом та зерном. Побули […]... Ходить жовтень по краю

Побудь ще з нами, бабине літо

Над полями і луками, над гаями та дібровами, над усім білим світом пливе пізнє бабине літо. Снує одвічну срібну пряжу, чіпля її на дерева й хати, вплітає у дівочі коси. Дні стоять тепер у шелестах золота. З кленів, лип, берестків і беріз спускаються живі зорі, кружляють між гілками і встеляють землю багряним покровом. Іду міською […]... Побудь ще з нами, бабине літо

В холодну затоку жовтня

Обійдіть хоч усеньке Таромське, але не знайдете такого двору тут, ачи палісадника, де б не було квітів. Білі, червоні, жовтогарячі, вони так розкішно цвітуть, так привітно заглядають у вічі, ніби хочуть сказати: “Милуйтеся нами, бо вже скоро студений жовтень забере нашу красу”. У тому кутку селища, де наш двір, живуть люди, які особливо люблять квіти. […]... В холодну затоку жовтня

Запалала калина

Люблю і чекаю свята другої Пречисти – різдва Богородиці. Бо саме цієї пори набирає червоного кольору калина. І тоді біля нашої хати горить-палає розкішний кущ, і вже ані дівчина, ані парубок, що мають одружуватись, не минають маминого двору, заходять з проханням: “Ви ж, тітко Маріє, не забудьте нас, збережіть до весілля нашого кілька червоних кетягів”. […]... Запалала калина

Семен показує на осінь (14 вересня)

Чотирнадцятого вересня за народним календарем свято Семена, або ще Симеона Стовпника. В усі часи хліборобським обов’язком було обсіятись до Семена, впорати інші роботи у полі. …Цього дня усіх Семенів вважають іменинниками. Отож, беруть гостинці, серед яких і чвертка горілки, та й прямують до дядька Семена привітати його зі святом, побажати здоров’я, усіляких гараздів, головне ж […]... Семен показує на осінь (14 вересня)

Осінній первісток

Якось на початку осені зустрівся мені письменник Олесь Завгородній і питає: “Ви знаєте скільки синонімів до слова вересень?” Трохи подумавши, кажу: “Більше десяти”. “Мало, – зауважує Завгородній. – Я вже зібрав понад сорок. Але й це далеко не всі”. І почав називати: бабине літо, хмурень, осінець, місяць-багатій, осінній тихочар, туманець, щедробарвень… А найголовніша назва місяця […]... Осінній первісток

Як вересніє, так і дощик сіє (початок вересня)

Кожен місяць року багатий іменними днями. Особливо ж вересень. Більшість таких днів пов’язані з аграрною магією. Скажімо, свято Семена. До цього дня обов’язково треба було відсіятись. Казало жито: “Посій мене на Семена, то все будеш мати від мене”, “Посієш вчасно – вродить рясно”. Чимало людей цікавиться: а звідки така назва – вересень? Думки вчених розбігаються, […]... Як вересніє, так і дощик сіє (початок вересня)

На Іллі новий хліб на столі

І радісно мені сьогодні, і сумно. Радісно з того, що хліба напекли з нового урожаю пшениці. Гарного хліба. За кілька останніх років ще не було такої якісної пшениці, як нинішня. Тверда, дзвінка, аж золотом сяє. Гарні з неї і паляниці, й вареники, й пироги, і весільні дивні та шишки. А сумно тому, що вже осінь стукає […]... На Іллі новий хліб на столі

На осінь літо повертає

Надворі серпень, спека. Літо уповні, але давайте вийдемо на луки, і ви самі переконаєтесь: літо вже, як то мовиться, вертається з ярмарку. Густо пахне буркун, розквітли сині озерця петрового батога, на луках, де сухіше, розкошує біла ромашка, і вже пішла в ріст отава замість скошених на початку червня трав… А на озерах уже гуляють молоді […]... На осінь літо повертає

Пошли, серпню, сонця

Прогнози скептиків щодо кінця світу під час недавнього і останнього в цьому тисячолітті сонячного затемнення не справдились. Зате прогноз синоптиків улучив у ціль: по всій області пройшли рясні дощі, випало 260 відсотків тижневої норми опадів. В окремих районах і по три норми. Тієї ночі я прокинувся від яскравих спалахів блискавиць. Небо грізно гурчало. Це була […]... Пошли, серпню, сонця

Пречиста по груші ходила

Кілька днів на рік православний календар пошановує Пресвяту Богородицю Марію, матір Ісуса Христа. Ці свята іменують Пречистою. Так, двадцять восьмого серпня – Успення Пресвятої Богородиці, або перша Пречиста, вона, кажуть, жито засіває, друга Пречиста дощем поливає, а третя – снігом покриває. Це свято – дуже колоритне. Скрізь уже зібрано й обмолочено хліб, а тепер починається […]... Пречиста по груші ходила

Свято хліба – третій спас

Усяка робота може здаватись буденною, якщо її робиш багато років підряд. Та коли матінка пекла хліб, а це робилось щотижня, в суботу, у нашій хаті було свято. У п’ятницю вчиняли, в суботу вночі вимішували тісто, а як тільки світало, садили хліб у піч. Мати наша розмовляла з піччю, як з живою істотою: хвалила її, приказуючи: […]... Свято хліба – третій спас

Спас великий, яблучний

З-за крутої гори ще тільки сходить сонце, а ми вже в дорозі на жнивне поле. Ще не вижата пшениця, не всі снопи складено в скирти. А осінь уже махає нам хустиною, що вицвіла на літньому спекотному сонці. Ми йдемо в поле косити пшениченьку, а кілька в’язальниць залишились, аби від імені всіх косарів та снопов’язальниць сходити […]... Спас великий, яблучний

На Маковія осінню повіяло…

Свято – це завжди радість, але Маковія вважається першим осіннім святом, отож разом з радістю є в ньому й присмак журби. Ми прощаємось з літечком, з теплом, із птаством. Пливе серпень до затоки вересня й веде за собою журавлині і лелечі ключі. У нашім селі Маковія називали ще й жовтим святом. Як зараз бачу: жінки, […]... На Маковія осінню повіяло…

Серпень все збирає, припасає

У розкішному вінку з польових квітів, підперезаний пшеничним перевеслом заходить у село останній місяць літа – серпень. Цей місяць завжди відповідав своїй назві, що пов’язана з косовицею хлібів. Буває, що липень так захопиться зливами та грозами, що навіть забуває про жнива. А тому всі клопоти по збиранню хліба припадають на серпень. Хоча так було завжди: […]... Серпень все збирає, припасає

Кузьма сонце кує (14 липня)

За православним календарем чотирнадцятого липня свято Кузьми і Дем’яна. Кажуть: “Кузьма і Дем’ян згубили жупан”, тобто починалась літня спека, бо ж за старим календарем це полудень літа. На небі ані хмаринки, і спека пекельна. А я, малий водонос, йду стернею назустріч лобогрійці. Побачивши мене, жниварі зупиняють волів, я наливаю їм повен кухоль води. Дядько Порфирій […]... Кузьма сонце кує (14 липня)

Коса любить хитрого

Для мене Петрівка цікава тим, що на цей час припадає сінокіс. І в нас на Придніпров’ї, і в інших регіонах України люди виходили на косовицю трав урочисто й радісно. Увечері, напередодні сінокосу, дід Павло Скороход йшов нашою вулицею, тримав на плечі косу, а мантачкою стукав по кіссю. Цим самим дідусь загадував на роботу. Луки наші […]... Коса любить хитрого
Сторінка 4 з 11« Перша...23456...10...Остання »