Статті з мітками Календар

Корова в теплі – молоко на столі (Святого Власа, 24 лютого)

Двадцять четвертого лютого за православним календарем день святого Власа. Святий Улас вважається покровителем свійської худоби. У важкі повоєнні роки наші мами чекали цього дня з особливим нетерпінням. Казали: як прийшов Улас – то вже дотягнуть наші корівки-годувальниці до трави, до паші. Святий Улас не дасть худобі загинути. Цього дня матінка рано-пораненьку посилала мене у хлів: […]... Корова в теплі – молоко на столі (Святого Власа, 24 лютого)

Яке Стрітення – така й весна (15 лютого)

Йдучи зі школи, завертаю на конюшню. Дядько Федір, бригадний конюх, завжди доручав мені покласти до ясел запашного сіна, почистити улюбленого коника, а ще Федір воював на фронті і вмів розповідати цікаві бувальщини. Цього разу біля конюшні бачу картину: у снігу качається кінь, а мені здалося, що то він упав, бо не підкований. Біжу до дядька: […]... Яке Стрітення – така й весна (15 лютого)

Юхим віщує літню погоду (10 лютого)

Я уже не перший рік веду щоденники, в яких занотовую характер погоди того чи іншого дня. Щоразу на Юхима, а це десяте лютого, матінка просили: “Піди за двір і подивись, чи стелеться дим з коминів по землі, чи повзе угору”. Можна було б заглянути і в шибку, але мороз так заснував вікна, що доводилось намерзлу […]... Юхим віщує літню погоду (10 лютого)

Лютневий сніг весною пахне

У нашому селі кажуть: лютий приходить з віником. І справді: небо в лютому буває таке чисте, ніби його ретельно підмели. І тоді нашим очам відкривається безмежна чиста блакить, від якої і садки в селі, і діброва, і стежки сіна мають такий вигляд, ніби скупані у підсиненій воді. Захмеліла від яскравого теплого проміння синичка весело скаче […]... Лютневий сніг весною пахне

День ясний – хліба чисті (Водохреща, 19 січня)

Від порогу нашої школи до річки рукою подати. А тому на великій перерві біжимо до Орелі. А тут уже пораються чоловіки та парубки. Сокирами вирубують ополонки й обливають буряковим квасом. А до річки вже йдуть жінки, чоловіки, діти з бідончиками та відрами. Ось на горі з’явилися сани, запряжені парою добрих коней. Це привезли священника з […]... День ясний – хліба чисті (Водохреща, 19 січня)

Василечко в Новий рік в’їжджає (14 січня)

Чотирнадцятого січня Новий рік за старим стилем, або ще Василі. Напередодні увечері я просив маму: “Збудіть мене рано-рано. Хочу бути першим посипальником”. І ось ще й на світ не благословлялось, а я вже стукаю у вікно сусідки Харитини: “Благословіть посипати”, – і заходжу до оселі. Цієї ночі дядько Юхим не зачиняє двері на засув: злодіям […]... Василечко в Новий рік в’їжджає (14 січня)

Щедра кутя (13 січня)

Тринадцятого січня свято Меланки, або щедрий вечір, щедра кутя. Його відзначають так само, як і вечір напередодні Різдва Христового, але, на відміну від Свят-вечора, кутю заправляють салом і смальцем. І саме сьогодні у наших господинь одна турбота: віддарувати щедрувальників і посипальників. Щедрують сьогодні увечері, а посипатимуть завтра удосвіта. Отож пекли пироги, варили вареники з сиром, […]... Щедра кутя (13 січня)

Різдво Христове (7 січня)

Сьоме січня – одне з найбільших релігійних свят православного люду – Різдво Христове. Цього дня, бувало, до нашої хати заходив сусід Павло Скороход з вузликом у руках. Вітає нас з Різдвом, розмотує вузлик (а це був вишитий рушник) і починає викладати на стіл пиріжки, коржики, пампушки, шматочок сала, кільце ковбаси. Ціла гірка виростає на столі. […]... Різдво Христове (7 січня)

Червень літо веде

Куди не глянь – усе зеленіє, і все квітне. А найпишніше – троянди, маки, півонії. І що б там не доводили вчені про походження назви червня,  вона таки йде від квіту троянд, суниць і черешень, від червоних зорь і малинових присмерків. Кажуть, червень клепає коси. Справді, зараз у розпалі косовиця сіна і трав, а тому […]... Червень літо веде

Жовтень-весільник

Хто хоч раз почув осіннє шелестіння кукурудзи, помітив, яке воно печальне. Тижнем раніше листя ще співало під теплим подихом вітру, а нині вже скрипить, бо осінь випила з нього всі соки, і воно тепер пожухло. Так само печально шелестить і пожовкле листя на гілках, і падолист під деревами уже. Минуло бабине літо, і поїзд осені […]... Жовтень-весільник

Прийшлов Влас — з печі злазь (Великомученика Власа, 24 лютого)

Двадцять четвертого лютого селяни вшановують святого мученика Власа. В народних віруваннях святий Влас – покровитель худоби. А тому до цього дня завжди готувались дуже ретельно, адже в кожному сільському дворі є корова, а зараз і не одна, а якщо не корова, то якась інша худоба: вівці, телята. Хоча в давні часи святий мученик Влас був […]... Прийшлов Влас — з печі злазь (Великомученика Власа, 24 лютого)

Повертайте, лелеченьки

Коли лютий виходить на пряму стежку, що веде вже до березня, у багатьох дівчаток на лицях і руках з’являються веснянки. А тому всі, кому вони не подобаються, з нетерпінням чекають повернення з вирію лелеки. Побачивши птаха, дівчата з ластовинням гукають до нього: “Лелеченько, візьми мою ряботу, бо тобі ж однаково, а з мене хлопці кепкують”. […]... Повертайте, лелеченьки

Масляна, масляна, яка ти мала (Масниця)

Масляна – останній тиждень перед Великим постом. Свято це давнослов’янське, і хоча Християнська церква і включила його у свій календар, але Масляна так і не набрала релігійного змісту. Це дуже веселе свято. Люди уволю наїдаються, ходять в гості. Співають: “Ой, вип’ємо, родино, щоб нам жито родило, і житечко, і овес – і зібрався рід увесь”. […]... Масляна, масляна, яка ти мала (Масниця)

Птиця з вирію обертається (9 березня)

Дев’ятого березня свято знайдення голови Івана Хрестителя, або як його називають, “обертіння”. Кажуть, що з цього дня птахи обертаються з вирію. Я помітив, що найпершими прилітають жайворонки. Ще й сніг, буває, не розтав, і крига на річці та озерах плаває, а ця маленька пташина вже вдома, у рідному степу. Коли його питають: чому так рано […]... Птиця з вирію обертається (9 березня)

Але не опускаю голови

Я знаю багато людей, розповіді яких сприймаєш, ніби цікавий роман. Таким є Андрій Луцюк з Дніпропетровська. За його плечима – дві війни: фінська і Велика Вітчизняна. Шістдесят років минуло від початку фінської кампанії, але старий воїн пам’ятає все, ніби воно відбувалось учора. Та й як забути. Морози стояли такі, що залізо не витримувало. Танкісти ні […]... Але не опускаю голови

Не вернулася рота в село (9 травня)

Сьогодні дев’яте травня. По великих і малих річках пливуть до Чорного моря вінки з весняних квітів. Це символ пам’яті загиблих земляків, символ скорботи. А мені згадується перший мирний травень. …Ранком дев’ятого травня сорок п’ятого року з нашого кутка вирушала у степ жіноча бригада. Молодиці вели корів, запряжених у плуги, а позаду тяглася гарба з водою, […]... Не вернулася рота в село (9 травня)

Квітень, цвітень, лукавець

У квітня, як і в інших місяців року, багато назв. Ну хоча б такі: краснець, лукавець (бачте, й у квітня погода часто примхлива), називають його “снігогін”, “дзюрчальник”, “водолій”. А ще цвітень, красень, у білорусів він “красавік”. Справді, гарна назва. На Дніпропетровщині, зокрема, в нашому селі, його називають лелечниклм. Саме у квітні прилітають із теплих країв […]... Квітень, цвітень, лукавець

Сорок святих (22 березня)

Двадцять другого березня – одне з небагатьох у цьому місяці православних свят – Сорок святих, або сорок мучеників. Вважають, що від цього дня розпочинається справжня весна. …Кожне християнське свято пам’ятне з дитинства не стільки його релігійним змістом, скільки обрядодіями. Ось і нинішнє свято прикметне тим, що нам, дітворі, доручали “викликати” пташок з вирію. Щоправда, багато […]... Сорок святих (22 березня)

І в будень зробимо свято (21 січня)

Двадцять першого січня – Різдвяний день, Пів-Івана. Про нього  кажуть: “Пів-Івана полоще ложки”. А тому його має відзначати лише жіноцтво. Пів-Івана збігається з Різдвом, отож його іще називають “виряджанням”, або проганянням свят. Власне, цього дня завершувались усі празники зимового циклу. А тому гріх було працювати, як і на перший день Різдва, але горілочку вживати можна […]... І в будень зробимо свято (21 січня)

Дмитро замкнув землю на відпочинок (8 листопада)

Жила в нашому селі бабуся Ївга. Знала всі православні празники, то ж до неї наші мами завжди ходили за порадою: що робити на те чи інше свято. – На Дмитра, – казала Ївга, – треба поминати дідів-прадідів. Першу хлібину, спечену і цього дня, й до весняного Юрія треба було давати за померлих. Коли ж хто […]... Дмитро замкнув землю на відпочинок (8 листопада)