На осінь позирає

Середина червня, у природі панує буйнотрав’я, і луки в заплавах річок Орелі, Самари, Кільчені, Вовочої нагадують барвисті рушники, гаптовані найкращими квітами, найчистішими кольорами. Та хіба тільки луки! Вийдіть на будь-який вигін, у діброву – те ж саме. Хто накосить запашного буйнотрав’я, всю зиму питиме запашне, смачне й цілюще молоко.

Буйно квітнуть троянди: червоні, білі, жовті. Троянди на селі віддавна садять біля воріт, бо коли заходять гості до двору, то кущ троянди – це своєрідний букет, яким стрічають людей господарі хати. У нашої сусідки ганни Бандури біля воріт росте великий кущ білої троянди, і де б не ходив я по світу, завжди згадую білу бандурівську троянду. Тітка Ганна, знаючи мою прихильність до троянди, щедро дарувала мені білі квітки. Нема вже Ганни, пішла за вічні строки, а пам’ять про неї незабутня.

З пелюсток троянди варять мед, роблять вина, дівчата прикладають свіжі пелюстки до обличчя – краса, кажуть, виразнішає.

Літо буває особливе тим, що збігаються строки цвітіння дерев і кущів, які розквітають у різний час. І все ж саме у червні наступає зміна в природі – повертає на осінь. Це помітно в день літнього сонцестояння – двадцять другого червня, на Кирила. Тому й казали: Кирило весну проводжає, а на осінь зазирає.

Відповісти