А до ночі доточили

Йду вуличкою, що веде до парку імені Тараса Шевченка. Високі та розкидисті липи, які ростуть обабіч стежини, утворили розлоге шатро. І в тому шатрі так пахне липовим квітом, що можна й захмеліти. Дерева просто обліплені жовтими китицями. Здається, ніколи ще не бачив, щоб так рясно, так густо цвіла липа. Мій колега й пасічник Олександр Святина радіє: щедрим буде медозбір. Хоча у нас на Дніпропетровщині й немає липових гаїв та лісів, але осередки лип можна побачити у селах, у дібровах, у гаях. Я спитав Олександра: чим пояснити, що так розкішно квітує липа?

– Запас вологи в грунті великий, – пояснює він, – отож дерево й гонить силу квітові.

Як липа пахтить, то й бджола летить, – каже народне прислів’я. Липовий мед качатимуть пізніше, а акацієвий уже маємо. Пасіка Олександра Святини стоїть у видолинку, де багато акації. Перед тим, як вона мала зацвісти, пішов дощ, дерево дало повноцінний квіт. Отож Олександр накачав багато чистого акацієвого меду.

– Такий мед, – каже пасічник, – трапляється раз у десять років. З нього роблять прекрасні лікери. Куди тим італійським – чисті, запашні, смачні. Ну а липовий мед більше цінний лікувальними властивостями. Зараз у нашому селі люди заготовляють липовий цвіт, щоб мати на зиму перевірені ліки. Добрий приятель і наставник моїх дитячих літ дідусь Дмитро Заливаха казав: “Оце як зацвіте липа, вважай, що весна закінчилась, а літо в розпалі”. Та вже недалеко той час, коли почнуть коротшати дні. Це станеться двадцять четвертого червня, на Варфоломія та Варвари. Бо ж недарма про цих святих кажуть: ”Варфоломій і Варвара дня украли, а до ночі доточили”.

А поки що цвіте липа, і буяє літо, і густі його аромати наповнюють усе довкілля.

Відповісти