Що то літечко

Що то літечко: ще кілька днів тому на полі, що обабіч степового путівця, озимі ще й колосу не викидали, а зараз легенький вітерець колихає зелене море. А колос – великий, скоро й наливатись почне. За православним календарем, незабаром сюди прийде Федося-колосяниця. Про неї кажуть: ходить Федося, дивиться колосся. Приглядається, хто як сіяв. У наших краях Федося буде задоволена: посіяли добре, доглянули, як справжні господарі. Чи в селах Личкове, а чи Котівка Магдалинівського, чи Голубівка й Губиниха Новомосковського, чи в селі Чумаки Дніпропетровського районів. А взагалі добрий ужинок чекають у більшості господарств області.

Що то літечко: і людина, і природа, і пташина радіють теплій днині, високій траві на луках, зеленому вбранню лісу й діброви. Саме зараз апогей сезону тиші. У гніздах, у лігвах з’явилось розпліддя тих, хто незабаром має стати на крило чи зіп’ятись на ноги. Природа щедра: в ній знайдеться місце всім, особливо в пору сонця щедрого, гарячого, спекотного. Тож і людині треба бути терпеливою у ставленні до птиці і звіра, почуватись у природі, як у Храмі Божому, поєднувати чисті помисли і чесні діяння.

Що то літечко: хто добре знає його прикмети, може читати погоду: вечірня роса лягла рано – наступний день буде гожим; якщо бджоли при наближенні грозових хмар не ховаються у вулик – дощу не буде; цвіркуни кричать – на хорошу погоду, мовчать – на негоду. На Микиту , десяте червня , день тихий – на врожай.

Однак моя землячка бабуся Килина, якій уже за дев’яносто, каже: “Зійшли хліби – не дивуйся, налились хліби – не хвалися, а як хліб на току – про врожай говори весь день”.

Мовчу, бабусю, мовчу…

Відповісти