Благослов зиму руйнує (Благовіщення, 7 квітня)

Якою б не була погода сьомого квітня: сонце, а чи дощ, або й сніг нехай лежить, а за нашим селом, на луках, все одно з’являються перші лелеки. На блюдечках талої води ще плавають крижинки, а птахи йдуть у холодну воду і придивляються, чи не прокинулась жаба-сплюха. А ми, хлоп’ята, як побачимо лелеку, шукаємо в кишенях бодай крихту хліба, щоб кинути убік птаха й окликнути його: “Оце тобі, буслику, крихта, а мені дай полукіпок жита”.

Честивою справою на Благовіщення вважається випускати пташок на волю. Після служби Божої  у церкві господар випускає на весняне сонце худобу, виставляє вулики з бджолами. Щоб чули весну й самі на себе старались. Дядько Яків Жмур, наш сільський пасічник, добавляв до медової соти товченого червоного перцю, щоб комахи були сердиті, як той перець. А ще я бачив на його пасіці череп благовіщенської щуки. Він клав її у вічко вулика, щоб бджоли пролазили поміж зубами. “Тоді бджола буде зубата і не дасть себе скривдити,” – казав Жмур.

Вважають, на Благовіщення весна зиму остаточно переборола, або ще “Благослов зиму руйнує”. А відтак зацвітають перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, сон-трава. Проліски вважають символом щастя, надії, краси. А тому дівчата, бувало, збирають проліски, кладуть їх у миску з холодною водою і вмиваються – на красу.

На Благовіщення примічають:”Гарна погода – гарний урожай”, “Туманний ранок віщує повінь на річках”, “Благовіщення без ластівок-холодна весна”. Отож, з’явись, ластівко, на теплу весну, рясні проліски, на дівочу красу.

Відповісти