Олександр Токар

Йдучи зі школи, завертаю на конюшню. Дядько Федір, бригадний конюх, завжди доручав мені покласти до ясел запашного сіна, почистити улюбленого коника, а ще Федір воював на фронті і вмів розповідати цікаві бувальщини.

Цього разу біля конюшні бачу картину: у снігу качається кінь, а мені здалося, що то він упав, бо не підкований. Біжу до дядька: “Он Буланий догори ногами лежить і не може встати”. А дядько Федір лише посміхається: то кінь весну чує, а тому й качається на снігу, завтра буде відлига. Справді, на ніч зменшився мороз, а на ранок уже заховався у діброві…

Літні люди в нашому селі завбачали потепління не тільки по тому, як поводять себе коні, але й інша домашня худоба та птиця. Скажімо, розкукурікались півні – на відлигу, голуби на духу туркочуть – тепло віщують, кіт розлігся черевом догори – на потепління. У моєї сусідки Наталі Георгіївни качки й гуси вийшли на город і купаються в снігу – на потепління.

Більше того, я знав людей, котрі вгадували зміну погоди по тому, як поводиться квашена капуста. Знавець різних прикмет Марія Микитівна Ярошенко казала: “Якщо розсолу у діжці з квашеною капустою зменшується – на мороз, а збільшується – на відлигу”. Або таке: коли в хаті ні з сього ні з того впала температура, чекай потепління.

Найбільше ж завбачують погоду на свята. Якщо на Юхима, десятого лютого, вітряно, все літо буде дощовим. Та особливо з нетерпінням чекаємо Стрітення – п’ятнадцятого лютого. Люди вірять: який день на Стрітення, така й весна.