Цвітуть сади на цілім світі

Коли зацвітають садки, моє село схоже на білу хмарину, яка пливе зі степу за річку. А ще мені здається, що то не вишні цвітуть, то дівчата, готуючись до вінчань, винесли білі сукні та й розвісили по садках, щоб показати їх людям. Я йду від залізничного полустанку, і стежина моя пролягла через великий сад колгоспу, в одному з кутків якого, у вишняку, розташувалась пасіка діда Левка. Побачивши мене, старий гукає: “Агов, студенте, заходь, пригощу торішнім медом”.

Підходжу до старого, а він одразу: “Ти не палиш, бо мої трудівниці страх не люблять запаху никотину?” Дідусь наливає у мисочку меду, відламує окраєць хліба. На лице діда Левка лягла весняна засмага, від того сивина його стала, як вишневий цвіт. У цю хвилину красивий і сивий Левко схожий на святого Апостола.

А ось і ворота моєї хати. Весь двір встелений білими пелюстками. У палісаднику цвіте дика груша, і на ній велика кучерява папаха білого цвіту. Подме вітерець, і дерево губить свій убір, а тому в дворі гуляє заметіль. З іншого боку хати цвіте садок, особливо розкішні тут черешні, сливи, ранні молоденькі вишні. Вони стоять, немов облиті молоком, так густо цвітуть, що навіть гілок не видно.

У хаті теж біло. На стінах вишиті рушники, на столі скатертина, велика миска з паскою і крашанками. За столом матінка з подругою. Тітка Векла жує паску, не нахвалиться – така смачна. А потім, ніби між іншим: ”Оце щойно дівчата й хлопці пішли до діброви. Там, кажуть, на галявинах, уже цвітуть півники, анемона, першоквіт.”

Швиденько беру кілька крашанок, шматок паски і виходжу під розкішне шатро моєї вишневої вулиці. Легенький вітерець напинає вітрила садків, і вони пливуть, наче хмарина, через луки, побіля діброви, пливуть у зарічні далі, у тремтливе марево весняного дня.

Відповісти