Ластівка щебече

Коли молоді ластів’ята полишають рідні гнізда, то це ознака того, що літо на осінь повертає. Це та пташина, що весну відчиняє, а літо зачиняє. Вона ще буде співати свою одвічну пісеньку, ще радуватиме веселим щебетанням, але завжди несподівано настає день, коли ти з подивом питаєш: де ж це ластівки? Немає, полетіли у вирій, дорога їх до тепла дуже дальня, і лелекам та журавлям доведеться брати на свої крила молодих ластівочок, щоб ті не впали в море.

Ластівка, хоч і маленька пташина, але добре запам’ятовує людей, що живуть у хаті, під якою вони звели своє гніздо. Приїжджаю додому, заходжу до мами у двір, а пташина, побачивши мене, починає голосно цвірінчати, мовляв, чужа людина прийшла. Матінка стає на поріг:”А я, почувши ластівку, подумала: може, ти приїхав у гості”. Побачивши, що я розмовляю з матір’ю, пташка перестає цвірінчати, спокійно летить до сараю, де її гніздо з ластів’ятами.

Для кожного селянина ластівка – своєрідний барометр. Ось ви, певне, спостерігали: надворі збирається на дощ, хмари обкладають небокрай, а ластівки грають у небі. Це означає, що дощу не буде. А коли хмариться і ластівки в’ються над землею, ледь черкаючи її крильми, знайте: буде дощ. Але наближення опадів відчуває не ластівка, а комахи, що снують у повітрі. Перед дощем вони притискуються до землі, і ластівки ловлять їх унизу, а коли мошва танцює вгорі, ластівка ловить її там. Отже, дощу не буде.

Якось ми з колегою приїхали на колгоспний тік. А тут ластівки живуть прямо в будиночку, де трактористам і шоферам варять обіди. Тож сидимо за столом, куховарка пригощає нас польовим борщем, а птахи, не помічаючи нікого, прилітають до гнізд у кутках польової кухні, сідають і весело щебечуть.

Помітивши моє зацікавлення пташиною, куховарка, молода ще жінка, розповіла, як вона визволяла ластів’ят від нещастя. Справа в тому, що ластівка прив’язує  маленьких своїх дітей до гнізда. Ще коли ліпить будиночок, приносить туди кінську волосінь і приклеює до гнізда. З’являються пташенята, і вона їх прив’язує, щоб не випали. Коли пташенята виростуть, вона одв’язує їх. Але сталось так, що одне пташеня залишилось прив’язаним. Хотіло вилетіти, та зависло під гніздом. Куховарка швиденько перервала волосінь і визволила пташеня з неволі. Вдячна ластівка аж до вечора співала жінці своїх пісень.

Я спитав куховарку, а чому трапляється, що іноді за літо сім’я старих ластівок вигодовує два виводки, а, бува, тільки один.

Виявляється, коли буде рання осінь – один виводок, пізня – два. “Цього року один виводок”,  – сказала куховарка.

На ранню, виходить, осінь.

Відповісти