Олександр Токар

Шосту і останню неділю Великого посту називають Вербною, цвітною. Вербною тому називали, що цього дня святили вербу. Верба в Україні – вельми шановане дерево, про неї складено багато пісень і легенд, а ще кажуть: “Без верби й калини нема України”.

Завтра в усіх церквах святитимуть вербу. Колись під церкву завозили багато вербових гілок. Вважалось за гріх не піти до церкви, як святять вербу. Коли батюшка окропить її свяченою водою, дітлахи кидаються до гілок і намагаються вхопити бодай кілька вербових котиків, проковтнути їх, щоб горло не боліло. Робили й ми це колись, у дитинстві, і чи то справді вербові котики мають чудодійну силу, чи тому що юні були, та горлечка наші й справді ніколи не боліли.

Хіба взимку, як простуджувались, провалившись на ковзанці в річку чи ставок. У гарячу воду, в якій мами купали нас чистого четверга, він теж на Вербному тижні, клали галузки посвяченої верби. Вважається, що така вода змиває всі хвороби, заліковує всі рани. А наша сусідка тітонька Ївга завжди втикала гілочки свяченої верби по кутках городу, щоб ніяка не чисть не внадилась до неї на грядки. Частину посвячених гілочок верби ставили у воду під образами на покуті.

Прийшовши з церкви з посвяченою вербою, старші жартівливо поцьопували малечу, примовляючи: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень”. І вже зовсі недавно я бачив, як великі хлопці, йдучи з церкви, жартівливо били один одного гілочками верби зі словами: ”Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля”. Справді, що можна побажати добрим людям як не здоров’я та багатства.

Я вже згадав про чистий четвер, а зараз хочу сказати про нього більше. Він вважається найголовнішим днем останнього перед Паскою тижня. До цього дня є ще кілька епітетів. Крім чистого, його називають світлим і великим. Чистий він тому, що це день весняного очищення. До схід сонця чистили в корівниках, у хатах, коморах, замітали подвір’я, білили стовбури дерев у дворі, в садку й за двором. Зібране сміття, галузки дерев, різний бур’ян палили посеред двору, щоб “очистити землю від зими, морозу, смерті й усякої нечисті”.

Існує досить романтичне повір’я, що цього дня ворон купає своїх дітей: бере воронятко в дзьоба й несе до води. Щоб бути здоровими, хворі люди цього дня купаються задовго до світанку, щоб випередити ворона. Хто скупається, поки ворон дітей своїх не купав, той буде здоровим увесь рік. А воду, в якій мились, виливали на перехресну дорогу, ще й бога молили: “Дай, Боже, здоров’я в ручки, ніжки, ще й уживіт трішки”. Ці молитви я студентом записав від Таїсії Бандури, яка жила в нашому селі біля річки на луках.

Розповідаючи мені в студентський зошит  прикмети цього дня, Таїсія Олексіївна казала: “Ранком цього дня з хати не виходити, а як ідеш вулицею, обминай перехресні дороги, щоб ніяка болячка в тебе не вхопилась”. У чистий четвер стригла своїх дітей, чоловіка, навіть доньці, бувало, трохи вкорочувала коси, щоб волосся не лізло, щоб голова не боліла. І голова в її дітей, особливо в доньки, завжди були красивими, кучерявими.

Багато селян вірять, що білий тиждень – найкращий час для сівби ранніх зернових, гороху. Буде колосисте й без бур’янів. Не можна сіяти конопель і садити городину. Бо буде дикувате як верба, а буряки виростуть гіркі.

Отож, сіймо. Хай родить поле й город, садок і луки.