Скотній бог (24 лютого)

24-го лютого православний люд пошановує святого Власа, котрого вважають захисником і покровителем свійських тварин. Здавна в Україні цього дня служили молебні, заносили образ святого до стайні, кропили корів та іншу худобу свяченою водою.

З давніх давен у слов’янських та інших народів було божество достатку, багатства, торгівлі. Його звали Велес або Волос. У Болгарії є місто, назване Велесом, а в Боснії красується гора Велесова. Про Велеса казали, що він “скотній бог”. Слово “скот” колись означало гроші та всілякі статки, а худоба могла тоді бути навіть грошовою одиницею. Донедавна в нашому селі велику рогату худобу – волів, корів називали товаром.

А ще крім худоби опікувався Велес мистецтвом. Пам’ятаєте, у “Слові о полку Ігоревім” співець Боян названий Велесовим онуком. Відтоді, як наші пращури прийняли християнство, деяку частину обов’язків Велеса перебрав на себе святий Власій, якого вважали покровителем пастухів, охоронцем худоби. Покровителем скотарства вважають Власія у Німеччині, Греції, Англії, Франції. У Новгородському літописі, що датується 1187 роком, Велес пишеться вже як Власій. На місці святилища цього язичеського божества у Новгороді збудували церкву святого Власія. Селяни приносили сюди різні пожертви, зокрема коров’яче масло.

Святий Улас в Україні завжди був шанований селянами. Жінки цього дня намагалися не працювати, збирались гуртами, найчастіше в шинку, аби скропити корів і волів, щоб лагідними та слухняними були.

А після Власа надходив піст, відтак закінчувались весілля. Тому й казали:”Оляся, на заміж не ласся”. З Власом пов’язували закінчення зими:”Пролив Улас олії на дороги – пора зимі вбирати ноги”. Якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде.

Відповісти