До Прохора баба охала… (23 лютого)

Сьогодні у православному календарі свято Прохора і Харлампія. Колись цього дня наші селяни святили воду і кропили нею робочих тварин.

Я застав часи, коли на селі було ще багато робочої худоби. Землю орали волами, їх запрягали і в лобогрійки, як збирали врожай, незмінними були коні та воли на фермах, городніх бригадах. Тож на Прохора та Харлампія відзначали свято робочої худоби. Здається мені, що не випадково це свято припадало на кінець лютого. Не за горами весна, польові роботи, і худобу благословляли на важку працю. Волів кропили свяченою водою, добре годували, до початку виходу в поле оберігали від важкої роботи.

Пам’ятаю, в нашому селі, на бригадному дворі, була стайня, в якій зимували робочі воли. Тут вони стояли попарно, так, як працювали в упрязі. У цих тварин був різний характер. Одні були працьовиті, щирі, знали своїх погоничів, швидко звикали до них, слухались. Інші волики відзначались норовитістю, непослухом. До речі, слухняним волам давали ласкаві імена: Лебедик, Метелик, – це, скажу вам, так звали тих воликів, при яких я не одне літо був погоничем. Я балував Лебедика й Метелика свіжою травицею, частував городиною, інколи й шматочок макухи приносив у загінку.

З Прохора та Харлампія вже чекали настання тепла. Навіть прислів’я існує з цього приводу:”До Прохора баба охала, а прийшли Прохір і Влас – вже весна у нас”.

Відповісти