Грудень землю грудить

Коли останній місяць осені обтрусить листя у садках та дібровах, і день стає куций, немов заячий хвіст, я починаю лічити дні, які залишились до початку грудня.

Бо що б там не казали, що грудень похмурий і в свято, і в будень, та все ж саме в грудні народжується сонце і вирушає убік літа. А ще грудень багатий різними святами з поетичними обрядодіями. Серед них дні Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Ганни, Спиридона Сонцеворота.

Звідки ж назва така  “грудень”? У календарі стародавнього Риму цей місяць був десятим, а тому й назвали його децембер. Багато народів Західної Європи прийняли цю назву, як і наші сусіди росіяни. В Україні він – грудень, в Білорусі – грудзень, у Польщі – грудзєнь, у сербів – грудан. А називається він так тому, що розбита у листопаді дорога замерзає на початку зими грудками. Є чимало й місцевих назв останнього місяця року: “хмурень”, “стужайло”, “студений”, “студень”.

Є ще й така його назва “андрієць”, вона походить від ймення народного свята, яке відзначається тринадцятого числа-Андрія. Це було найпопулярніше обрядодійство, з яким пов’язані вечорницькі забави молоді, гадання.

З груднем, як, до речі, з усіма календарними місяцями року,пов’язано багато прислів’їв, приказок, спостережень. Наприклад: “Заступи грудня дверима, так він тобі вікном улізе”, “Грудень землю грудить і хату студить”, “Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно”. Примічають: якиц перший день грудня, така й уся зима буде.

Грудень холодний, сніжний та з вітрами – на врожай. Багато інею на деревах – буде багато меду. Якщо спекотним був липень, то грудень буде морозяним. І наостанок ще й така прикмета: під моїм вікном на яблуні висить годівничка для птахів. Тут харчуються синички. Якщо вони зранку починають пищати, вночі обов’язково буде мороз, ховаються під дах – на хуртовину.

Відповісти