Тут ватрою палає горицвіт (огляд пошти)

Немає більшої радості для кореспондента, коли він одержує листа, в якому схвальний відгук на його передачу. Цього разу листоноша вручає мені важкенький пакунок. Читаю адресу – від пана Гуша з села Пасічна (Постоята) Надвірнянського району Івано-Франківської області.

З Іваном Олексійовичем я листуюся давно. Отож з інтересом розпаковую бандероль. “Хочу, аби Ви познайомились з творчістю моєї землячки, вчителя-методиста, Відмінника народної освіти Ірини Яцури, – пише високоповажний Іван Олексійович, – тож надсилаю Вам поетичні книги пані Ірини”.

Скажу, що вірша цієї талановитої жінки я читав у районній газеті “Народна воля” з Надвірної і вивчив його напам’ять – так він запав мені в душу. І ось тепер така відрадна для мене несподіванка – аж три книги Ірини Яцури: “Жоржиновий полумінь”, “Таїни плаїв смерекових”, “Фестивальний вогонь”. Поезія – мій улюблений жанр, а тому вірші пані Ірини я прочитав, як-то мовиться, на одному подиху. Господи, як гарно пише ця жінка. Вірші в неї чисті, як водиця гірського джерела, світлі, як перші весняні квіти.

Цілком і повністю погоджуюсь з автором переднього слова до книги “Жоржиновий полумінь” Ярославом Дорошенком: “Видно, що Ірина Яцура дбає про виразність і зрозумілість поетичного тексту, ніби вносячи свою лепту в збереження смаку до поезії”.

А для мене, як читача, пані Ірина своїми віршами відкрила прекрасний край, мальовничий куточок України – Гуцульщину:

Тут ватрою палає горицвіт
І душу пестить дивний спів сопілки,
Тут тільки я і неповторний світ
Смерек барокко і калини гілка.

Як наголошує літературний батько поетеси Нестор Чир, “світлі, ніжні вірші про звичайне і незбагненне, що є в людському житті, переплетені ледь романтичним звучанням, легко і невимушено лягають на нотний папір під умілою рукою музикантів і коипозиторів”. Отож не випадково двадцять шість її віршів покладені на музику і увійшли до пісенного збірника Ірини Яцури “Фестивальний вогонь”. Є у пані Ірини і дитячі збірки поезій: “Таїни плаїв смерекових” і “Парашути кульбабок”.

Як бачимо, творчий сніп Ірини Яцури уже доволі вагомий. А ми сподіваємось, що її поетичне поле заколоситься ще не одним урожаєм.

Відповісти