Там, де Пречиста – на душі чисто

Ще в юному віці я помітив, що майже всі дівчата в нашому селі білолиці. Тож поділився думкою з усезнаючим дідом Заливахою Дмитром. А той і каже: “Хіба ти не знаєш: як прийде третя Пречиста, матері умивають своїх доньок снігом.

Від того й личка білі та чисті, як перший сніг”. А поки в селі була церква – її збудували ще запорізькі козаки, – до неї водили дівчаток, молили Господа за їх долю і красу. На третю Пречисту дівчатам починали заплітати коси.

З цим днем пов’язано багато прикмет. Той же дідусь Заливаха не забував на Пречисту обсипати свою корівчину конопляним сім’ям. Дмитро вірив, що після цього корова даватиме жирне молоко. Може, й справді допомагало, бо як поставить, було, баба глечик молока в чулан, то за кілька днів збере з нього півглека густої сметани.

Цього дня стара Заливашиха не драла конопель, боялась, щоб улітку грім не поцілив у полукіпок пшеничних снопів. Примічали: як цього дня горобець нап’ється води з волячого сліду, то на Юрія (шосте травня) худоба вже напасеться трави. Щоб добре вродила картопля, треба було зробити сніговика і одягти йому на голову старе дране відро.

Вважають, що цього дня Бог відпускає праведні душі подивитись на своє тіло, а тому і свято називають ще Виденням.

Увечері, на Пречисту, діти звертаються до зірниці матері Божої, співають:

Зірничко-зірничко, розтвори вічки,
Заходь до хати, лягай з нами спати.
Там, де Пречиста, – на душі чисто.

Відповісти