Олександр Токар

За кілька днів до кінця жовтня, а саме двадцять восьмого числа, проходить Євфимія. У народі цей день називають “болотихою”. Так, і кращої назви для неї й шукати не треба. “Болотиха”,- тобто мокрий, дощовий день, та й не тільки день сьогоднішній, а й наступні, бо: “Як зачнеться на Євфимку моква, то аж до морозів трива”.

До речі, попередні свята православного календаря примітні тим, що саме по них визначають характер майбутньої погоди. Скажімо, від Сергія Послушного – це свято припадає на двадцяте жовтня – вже чекали зими.

Примічали: якщо земля вкриється сніжком, то через місяць буде справжня зима. Щоправда, великого снігу ще не було, пролітали сніжинки, легкі, як пух, але швидко танули. На другий день похолодало, зранку придавив морозець. Я вийшов у двір, дивлюсь, а на капусті сизіє густа паморозь. Роса на листках перетворилась в крижані кульки.

Поспішаємо зібрати качани капусти, а дошкульний холодний вітерець нагадує: прийшли холоди, час одягатись тепліше. Розгортаю православний народний календар, читаю: двадцять третє жовтня – Якова. Після Якова – тепла ніякого.Зима стає на ноги, можна сподіватись і на сніжну крупу.

Але дні стоять ще сонячні, а в палісадниках цвітуть пізні осінні квіти: густо синіє “морозець” – так називається ця квітка, зеленіє барвінок. Пізня осінь ще дарує нам невелику радість. Захищені від холодного вітру, на осонні красуються білі й жовті хризантеми.

Але мине ще кілька днів, і син жовтня – листопад замкне ворота осені…