Ходить жовтень по краю

За всіма ознаками сніг тієї осені мав лягти пізно. Отже, й пташина, яка залишилась зимувати, ще не поспішала до мого двору, у садок. Щоправда, синички якось були навідались. Ретельно, як добрі хазяєчки, обдивились кожну гілочку на яблунях та грушах, не забули й місце під вікном, де я узимку виставляю годівничку із салом та зерном. Побули якийсь день, та й зникли.

За теплої погоди восени пташки ночують у балках і чагарниках. Прилітала й сорока, та, що завжди викрадає з синиччиної годівниці то шматочок сала, то горіхове зерня, то ще якусь їжу маленької пташини. Я б не помітив сороки, бо вона в такі нальоти мовчить, ховається поміж яблуневими гілками. Та цього разу її помітив собака і зрозумів, що це чужак та й почав гавкати. Це дуже не сподобалось білобокій гості, і вона, сердито застрекотавши, полетіла собі за городи.

Зате горобці, сірі розбійники, вже окупували ї двір, і палісадник, не бояться ані кота, ані собаки. Сірою хмаркою сідають на спориш і порпаються в кучерявих заростях. Спориш – то їхня улюблена їжа. Дуже часто вони роблять нальоти на вольєр, де ходять кури. Півень ганяє непроханих гостей, але варто йому одійти від коритця, як горобці знову нападають на куряче просо.

Була в мене в гостях ще одна птаха. Нещодавно ламаю кукурудзу на городі, бачу, в лісосмузі на високому кленку сидить ворона і все поглядає на кукурудзу. І ось помічаю, що на одному з качанів качається розірвана обгортка, і він наполовину скльований. Я залишаю його вороні. Нехай смакує, вона дуже любить кукурудзу.

Взимку вона ще прилетить до мене у двір і чекатиме гостинця. А поки ще птахи раюють у полі, де багато поживи. Але, як говорить прислів’я: “Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів із раю”.

Відповісти


Warning: Undefined variable $user_ID in /home/otokar/web/otokar.com.ua/public_html/wp-content/themes/toonewsy/comments.php on line 39