В гості до березня (1 лютого)

Не так давно ми зустрічали колядників, тішились новорічними обрядодіями, а вже останній місяць зими – лютий – завітав до нашого двору. З ним пов’язані природні передбачення погоди: які будуть весна й літо,чи багатим урожаєм защедрить новий рік?

Кажуть, до нас, у Придніпров’я, лютий приходить з віником. І вже так старанно замітає небо, що воно по кілька днів радує нас чистою блакиттю, яка схожа на весняну. Молоде й веселе сонце сміється у височині. Та, буває, налетять холодні вітри, наженуть з півночі хмар, і тоді лютий показує свій конозистий норов. Через те й кажуть про нього, що він казибрід, казидорога, тобто впадає у лють. Звідси й назва місяця – лютий. Він ще й хвалиться: якби я в батькових літах, я бику-третяку роги звернув би. Але сила в нього вже не батькова, не така, як у січня. Селяни кажуть:”Лютневий сніг весною пахне”. Тому з лютим пов’язані природні передбачення погоди.

Наприклад, якщо першого лютого погода ясна, то буде і весна красна – тепла й рання. 10-го лютого – Юхимів день. Якщо вітряно, то й увесь рік буде мокрим. Тому народна приповідка радить: ”Якщо літо мокре – держи корівку, а сухе – купуй бджілку”.

Та найбільше чекали Стрітення – 15-й день місяця, його називають зимобор, громниці. Саме цього дня лютий у гості до березня їде. Якщо на зимобора день ясний – буде льон прекрасний. Коли ж ясний і тихий день – на добрий урожай зернових і роїння бджіл. Якщо ж Стрітення холодне, то вже скоро весна, а зимобор з відлигою – на ранню і теплу весну. Закінчення зими пов’язують зі святим Власом, який припадає на 24-е лютого.

– Прийшов Влас – з печі злазь, – каже народне прислів’я. А друге вторить йому:
– Пролив Улас олії на дороги, пора зимі вбирати ноги.

Отож, услід за цим прислів’ям скажемо й ми:

– Йди, зимо, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.

Відповісти