Як вересніє, так і дощик сіє (початок вересня)

Кожен місяць року багатий іменними днями. Особливо ж вересень. Більшість таких днів пов’язані з аграрною магією. Скажімо, свято Семена. До цього дня обов’язково треба було відсіятись. Казало жито: “Посій мене на Семена, то все будеш мати від мене”, “Посієш вчасно – вродить рясно”.

Чимало людей цікавиться: а звідки така назва – вересень? Думки вчених розбігаються, та більшість українських дослідників сходиться на тому, що назва ця пов’язана з рослиною вереск. Вона зацвітає у серпні, та особливо пишається своєю красою у вересні.

Такої ж думки і вчені з інших слов’янських країн. Бо ж у білорусів він “вєрасень”, у поляків “вжесень”, у литовців – місяць вересу, у латинській – місяць цвітіння вересу. Назва “вересень” у календарі слов’ян закріпилась десь на початку двадцятого століття. А до того він був “ревун”. Саме в цю пору у лосів та оленів шлюбні герці, і вони на радощах ревуть.

Називали його ще й бабським літом. Чому? А тому що у вересні в жінок, бабів дуже багато роботи: коноплі тіпають, полотно добілюють, на городах пораються. А ще він – сівень – пора масової сівби озимих хлібів. У вересні прощається з рідними краями птаство, дерева одягають золоті шати, а людина хоч і дихає ще літом, але думає вже про зиму. А яке гарне буває небо вересневої пори! Воно блакитне, чисте, без єдиної хмаринки, та все ж, як писав поет, “синє, та не те”…

Сьогодні воно яскраво синє, а завтра дощиком сіє. Дуже миле всім бабине літо. Пливе павутиння в повітрі, нагадуючи кожному з нас: минуло ще одне літечко, і ти, людино, стала мудрішою, зрілішою.

Приємно тривожний вересень і для тих, хто вперше йде до школи. Для мене ця пора пов’язана з запахом свіжої фарби у класах школи і залізничного училища, в аудиторіях університету. Ще й зараз пам’ятаю: заходимо до класу, а наші босі ноги пристають до свіжопофарбованої підлоги.

Осені перший місяць – це ще й пора весільних заметіль. Саме у вересні молодята остаточно вирішують: одружуватись чи ні. А весілля грають у жовтні, з Покрови.

Відповісти