Свято хліба – третій спас

Усяка робота може здаватись буденною, якщо її робиш багато років підряд. Та коли матінка пекла хліб, а це робилось щотижня, в суботу, у нашій хаті було свято. У п’ятницю вчиняли, в суботу вночі вимішували тісто, а як тільки світало, садили хліб у піч.

Мати наша розмовляла з піччю, як з живою істотою: хвалила її, приказуючи: “Ти ж у мене жарка, ти ж не зіпсуєш мені тіста, а спечеш хлібини ясні, як сонечко, пухкі, як весільна шишка”. Коли садили хліб у піч, не можна було відчиняти хатніх дверей, казали: щоб лихий не накинув оком. у піч.

Тепер я розумію: боялись протягів, щоб ті не виганяли з печі тепло. Вже не пам’ятаю, скільки сидів хліб у печі, не було й годинника, щоб засікти час, але матінка, та й не тільки вона, а й усі інші якимось особливим почуттям угадували час, що хліб уже готовий.

На столі лежали подушки, їх накривали чистими рушниками і клали буханці, які зверху накривали шматками полотна. Притулюсь щокою до рушника, вдихну запах свіжого хліба, і в серці озивається така радість, ніби за плечима з’явились крила і ти ось-ось полетиш. Хліб у нашому селі пекли майже всі в один день – у суботу – така вже традиція і повір’я, що саме цього дня хліб вийде найкращим.

Так ось суботнього ранку дими в моїй Великій Козирщині були такі чисті, пахучі, вони пахли духом пшеничного поля, сухим капустяним листям, бо ж хліб пекли якраз на ньому. Це той дим, про який написано, що він солодкий і приємний.

Ось чому Третій Спас називають хлібним. Закінчили жнива, намололи борошна й печуть хліб. Відтак – у селі свято. Попереду ще багато роботи в полі – оранка, сівба, збирання пізніх культур, та головне позаду. А цим головним в усі часи були жнива.

Отож на Третього Спаса якраз і справляють обжинки. Чаркуються, співають величальну хлібові і останньому Спасу: “Ой вип’ємо, родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес, і пшениця і ячмінь, щоб нам жити смачній”.

Відповісти