Олександр Токар

У розкішному вінку з польових квітів, підперезаний пшеничним перевеслом заходить у село останній місяць літа – серпень. Цей місяць завжди відповідав своїй назві, що пов’язана з косовицею хлібів. Буває, що липень так захопиться зливами та грозами, що навіть забуває про жнива. А тому всі клопоти по збиранню хліба припадають на серпень.

Хоча так було завжди: у серпні селянин не знав спокою. З ранку і до пізньої ночі він у полі все збирає, припасає. А тому з-поміж народних назв цього місяця зустрічаємо такі: косень, хлібочол, прибериха-припасиха, жнивець.

До речі, у білорусів серпень так і називають – жнівень, хоча мені не раз доводилось чути в розмовній мові білорусів і ”сєрпень”, зокрема в Гомельській області, що межує з Україною. У більшості східнослов’янських народів назва восьмого місяця року пов’язана з господарською діяльністю людини. У серпні майже немає великих релігійних свят.

Як відзначають дослідники, традиційний агрокалендар свідомо зробив вийняток місяцю – хлібочолу. Ще й прислів’я для цієї пори року існує таке: ”У хліба – короткі ноги, як утече, то й довгими не наздоженеш”. Отож, не до празників.

Хоча і в серпні є кілька календарних свят, як наприклад, Іллі (це другий день місяця). Воно завершує літній обрядовий цикл. Чотирнадцятого серпня – Маковія і дев’ятнадцятого-Великого Спаса.

Після Маковея холоднішають ночі, а прийде Спас, то вже треба мати рукавиці про запас. Готуються у вирій лелеки та інші птахи. Полетять у теплі краї і літечко наше красне заберуть з собою.