Петрівка – на хліб голодівка

А чи знаєте ви, шановний читачу, яка головна їжа косаря? Сало й хліб. Звичайно, беруть на обід і полудень ще й молоко,рибу, овочі, масло, але все це, як то мовиться, на додачу. Головне, щоб сало було. Бо ж недарма кажуть: коса любить брусок і сала кусок.

А як же Петрів піст? Справа в тому, що він не регламентується особливими заборонами, бо ж припадає на період сінокосу – а це дуже важка селянська праця, і тому вживати скоромне все-таки можна.

Більше того, у Петрівку можна навіть пісень співати. Існує унікальний пісенний цикл, якого немає в інших народів – так звані петрівочки. На жаль, петрівчанський цикл пісень мало досліджений нашими фольклористами, лише поодинокі викладачі згадують у своїх лекціях про петрівочки.

На Петрівку починали білити полотно, яке наткали за довгу зиму. Про це й пісню співають: “Біла ж моя тонка, біла, як я тебе убілила”.

На Петрівку припадають найдовші дні, найкоротші ночі.

З Петрівкою пов’язано багато прислів’їв та приказок. Наприклад, такі : “У Петрівку день – як рік”, “Петрівка – на хліб голодівка”, “Пішло мені вже з Петрового дня”, тобто покотились літа до осені. Але від цього дня нікуди подітись: літо летить, як з крилами, а роки ще швидше.

Відповісти