Зішле нам долю (19 січня)

19-е січня у православному календарі – третє, завершальне свято новорічно-різдв’яного циклу – Водохреще, або Йордан. З цим пов’язують хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Для нас, школяриків, воно було найцікавішим, бо супроводжувалось багатьма обрядодіями.

За тиждень до свята на річці випилювали з криги великий хрест, який мостили перед ополонкою і обливали буряковим квасом. Під холодним зимовим сонцем він ставав темночервоним, а від того примітним. Його бачили люди не тільки з нашого села, а й сусідніх сіл, що були за річкою, а то вже Харківщина. Воду в ополонці мав освятити батюшка. Оскільки в нашому селі церкви не було – її зруйнували в 30-і роки минулого століття, – то привозили священика з іншого села. Його зустрічали і старе, і мале. Кожен ішов сюди з якоюсь посудиною, щоб набрати свяченої води з ополонки. Дехто з парубків приносив голубів, а мисливці приходили з рушницями. Після відправи батюшка опускав у ополонку хрест, мисливці з рушниць холостими набоями салютували, а хлопці випускали голубів. Люди підходили до освяченої ополонки, набирали з неї води і рушали додому. Але не всі, бо ще ж попереду була цікава обрядодія, яку хотілося побачити багатьом.

Ось один з дядьків чи парубків роздягався, сідав на край ополонки, опускав у неї ноги. Двоє людей брали його за руки і опускали в крижану купіль. Інколи сміливець не витримував холоду і криком кричав: швидше витягайте мене! Бували й такі, що тільки вмочували ногу в ополонку й відскакували як обпечені. Сміливцям наливали келишок горілки, вони швидко ковтали її і, цокаючи зубами від морозу, одягались.

…Повертаючись з Водохреща, господар мочив у свяченій воді пучок васильків, кропив у хаті, у коморі, у стайні. Тим часом мати чи старша донька накривали стіл і вся родина перед кутею пила свячену воду. По обіді дівчата йшли до ополонки, умивалися, щоб рожевими були щоки. До речі, свячена вода вважається помічною від багатьох хвороб.

З Водохрещем пов’язано чимало прикмет. Наприклад, цього дня хмарно – хліба буде вдосталь, йде лапатий сніг – на врожай.
У відомій колядці “Добрий вечір тобі, пане господарю” про Водохреще співається:”А що третій празник зішле нам всім долю”. Тож нехай добра доля буде прихильною до нас.

Шануймося…

Відповісти