Нехай вам всміхається свято

У багаторічному творчому доробкові журналіста Олександра Токаря – кореспондента Національної радіокомпанії України – своєрідною перлиною є його добірка, що поволеньки склалася із написаних ним розповідей про народні звичаї, обрядові дати, природні прикмети. Його невеличкі новели, ліричні етюди зворушують душу кожного слухача своєю емоційністю, проникливістю, спостережливістю. Ці коротенькі його новели-оповідки, ліричні етюди, притчі розбуджують у багатьох з нас напівзабуті спогади, а для інших – відкривають чарівний світ українських традицій, навчають глибше розуміти буття, відчувати глибинний зв’язок людини з природною течією, прилучають до національних традицій, дарують душевні щедроти. Послухаєш – і ніби опиняєшся біля животворного джерельця, що тамує спрагу душі, дарує силу і наснагу.

Схвальні відгуки про цей доробок Олександра Токаря мені не раз доводилося чути у містах і селах нашої області. Гадаю, що і в інших регіонах України оцінка така ж висока. Нерідко при цьому дивуються: мовляв, голос такий бадьорий, молодечий, а мудрість таку повідає, наче б то не менше віку прожив.

То ж який він – автор названого доробку, який мало не щодня повниться новими сторінками.

Я особисто знаю Олександра понад сорок років. Ще з студентських літ. І можу засвідчити такі особисті риси його характеру і творчої вдачі: спостережливий, кмітливий, до безтями закоханий у рідний край – Приорілля, дуже уважний, шанує рідну мову і українську пісню та інші жанри народної творчості. На мій погляд, це саме те підгрунтя, на якому так барвисто і щедро зростає його творчий доробок, наче колос на дорідній ниві.

Готуючи цей відгук, я вперше прочитав зібране докупи те, що поодинці звучало у свій час у радіопередачах. Звучало нещодавно, рік тому, два, три … І мимохіть відзначив, що жодне із сторінок цієї добірки не застаріла, не зів’яла у плині часу. Ось тут є над чим поміркувати тим, хто цікавиться доробком журналіста Олександра Токаря і прагне пізнати секрети його творчої лабораторії.

Безспірною цінністю цієї добірки є також те, що її автор ненав’язливо і переконливо сприяє відродженню наших звичаїв і традицій, розбуджує національну гордість і свідомість, плекає шану до рідного краю, щедро ділиться усім, що сам почерпнув з народної мудрості.

На мій погляд, надто корисно було б не лише ознайомитися з цією добіркою (якщо вона буде видрукована), а й глибоко проаналізувати її творчі особливості, мову і стиль тим, хто опановує секрети журналістської майстерності. Багато сторінок цієї добірки можуть стати у нагоді викладачам народознавства, вчителям української мови та літератури і великому загалу співвітчизників, які не байдужі до долі України.

У нинішню нашу скруту і хиткий час надій надто часто твердиться, що найкраще вчитися – на власних помилках. Дозвольте не погодитися: найкраще вчитися на кращих зразках, на мудрості і досвіді народу, щоб швидше завітало свято у вашу домівку та й оселилося в ній назавжди. Зразки, гідні наслідування, ви знайдете і в цій добірці.

Автор: Іван Мережка,
Член Національної спілки журналістів України, ветеран праці.
Дніпропетровськ.

Відповісти