Сонце буде плакати

Як неділя, так ми, хлоп’ ята, біжимо чи то в ліс, чи на луки або в діброву. Але на Руфа (21 квітня) ми десятою дорогою обминаємо ці місця. За народним віруванням саме цього дня не можна ходити в ліс, адже там повзають гадюки. Вони дуже кусливі, бо це їхній день. Та вже як станеться, що вкусить гадюка, треба чимдужч бігти до найближчої води: річки, озера, криниці, мочити те місце, де вкусила гадюка, промовляти слова, схожі на якусь молитву.

Так само треба було вести до води й худобу, яку вкусив гад. А тому з самого дитинства у сільських дітей живе відраза до гадюки, вужа, іншого гаддя, яке й не вчинило ніякого лиха людині. Більше того, серед людей побутує багато приповідок, як ось: “Гадину за пазухою має” – це про лиху людину, “Гадюка хоч не вкусить, так засичить”.

І все ж на Руфа вбити гаддя не можна, бо, кажуть, “Хто побаче гадюку і вб’є, то сонце буде три дні плакати”. Мої ж земляки вважають за гріх будь-коли убити вужа. Про день святого Руфа мовлять : на Руфа все в землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно й посаджено в цей день, піде рости вгору. То ж скористайтесь цим, виходьте на городи й садіть всяку ярину – ростиме, як з води. Моя сусідонька Векла цього дня виносила на двір маленьких курчат, позав’язувавши їм очі. Коли я здивований спитав для чого вона це робить, тітка Векла сказала: це щоб ворони та шуліки сліпли й не бачили домашньої птиці.

Побачивши журавлів, Векла збирала соломинки і клала в гусяче гніздо, щоб птиця плодилась і добре неслась. Почувши цього дня грім, дівчата бігли вмиватись і втирались червоною поллотниною, щоби рум’яною бути. Примічали: якщо цього дня добра погода – буде гоже літо.

Відповісти