Олександр Токар

Сьогодні у православному календарі день, який називають голодною кутею, або ще другий Свят-вечір. Саме цього дня варять третю, останню кутю різдв’яно-новорічних свят. Віручі люди з ранку й до вечора говіють, тобто нічого не їдять. А за стіл сідають лише тоді, коли в небі засяє перша зірка. На вечерю ставлять пісні страви: кутю, узвар, млинці на олії, вареники з капустою, смажену рибу. Стараються, щоб на столі було 12 страв – за кількістю місяців року.

З багатьох обрядодій, характерних для сьогоднішнього вечора, хочу відзначити закликання морозу. Найстарший чоловік в родині виходить за поріг і кличе:

– Морозе, морозе, йди до нас вечеряти.

Після паузи знову гукають мороза, а потім кажуть:

– Не йдеш? То не йди тоді ні на жито, ані на пшеницю, не морозь ні нашої худоби, ані птиці!

А вже як повечеряють, тоді мала дітвора вибігає з хати кутю проганяти:

– Утікай, кутя, із покутя, а узвар іди на базар, паляниці лишайтесь на полиці, а дідух – на теплий дух, щоб покинути кожух!

До речі, в деяких селах дідуха (обрядовий сніп) виносили на вигін чи в садок, або посеред двору ставили і спалювали. Це було символічне спалювання зими, закликання весни. Попіл, що залишався після дідуха, дівчата виносили жменями на город, “щоб огірки родили”. Залишки голодної куті віддавали курям. В окремий горщик накладали по три ложки різної їжі, казали:

– Це для долі, щоб була прихильною до родини.

Примічали: якщо на голодну кутю зоряна погода – буде щедрий приплід білих ягничок, а якщо небо темне – вродить гречка.