Дуби стоять в густому листі (31 травня)

Тим часом народний прогностик нагадує: сьогодні Федота. Кажуть: на Федота на дубі листя з’явилось, – то на врожайне літо.

Неподалік села Біленщина П’ятихатського району я бачив диво. Двісті років ростуть, обійнявшись, груша і дуб. Відомий український поет Олександр Тараненко присвятив цьому диву природи гарний вірш: “Там, де небо зорі струшує, трави соків напились, обнялися дуб із грушею, ще й гіллям переплелись”. Вірш надрукований у новій поетичній збірці Тараненка “Принади осіннього саду”. Скажу вам принагідно: це дуже хвилююча книга лірики…

Та повернемось до Федота. До цього дня дуби вже стоять в густому листі. А це, за народною прикметою, віщує врожайне літо. Як мовиться, дай, Боже. Бо в нашому суховійному степовому краї вже багато днів не було дощу. Але вийду луками до діброви, а там розкішні буйні трави квітнуть. Заплющу очі й десь далеко-далеко, за літами і гонами, тихо бринить пісня. То подають голоси з минулого наші нетомні косарі, скиртувальники.

Сіножать помережана білими хустинами жінок, які згрібають сіно і складають його в копиці. А синява бездонна, а широчінь – безкрая, – каже поет. Але немає вже тих косарів і скиртувальниць майже нікого не зосталось, але картини природи незмінні. Синіє небо глибиною, хиляться трави під гарячим вітром, клекоче лелека на мілководді лугового озеречка, з поля озивається перепілка. А ось помчав табунець молодих гривастих коней з малими вершниками. Напливає запах першоквіту.

Відповісти